Юриспруденция

Правоохоронні органи



                                 З м і с т .



                                                                       Вступ
                     2



               Розділ  I
      Поняття  та  види  правоохоронних
      органів                                                        України
              6

               Розділ  I I
      Державний  захист  працівників  суду
      та                       правоохоронних                        органів
    28

                                                                    Висновки
                     32

                 Література



                                   Вступ.

      Поява  на  карті  світу  нової  держави - України  - підсумок
багатовікової    боротьби  її  народу , який  з  покоління  в  поколі-
ння   мужньо   і   жертовно   добивався   величної    мети   –   свободи   ,
самостійності , незалежності . Він  же  народ  України ,    1 грудня
1991 року  вперше  за  свою  історію  виступив  самостійним  суб’-
єктом   створення   власної   суверенної   держави  ,  бо   саме   народ   ,
безпосередньо   сам  ,  а   не   через   представників   прямо   і    вільно
висловив  свою  волю  з  питання  про   волю   України   шляхом   проведення
Всеукраїнського  референдуму . Перше  всенародне  голосування  на Україні  ,
 поза всяким сумнівом ,  втілює   характеристики  ,  сукупність   яких   дає
вагомі  підстави оцінити його , як  історичний  еталон  реального  прояву  і
вирішення верховенства  народу  над   рештою  суб’єктів ,   як  державних  ,
так
і не  державних ,  у  розв  язанні   доленосної   проблеми   -   відродження
української   державності.
      Зазначене  разом  з  тим  категорично виключає  думку  про
те  ,   що   інші   суб’єкти    не   є    учасниками    процесу    створення
незалежної  держави.  Навпаки , -  і це слід  підкреслити   -   воля  народу
України   співпала    з    передуючими    її    волевиявленнями    рішеннями
Верховної  Ради ,  її президії ,  інших державних  і  недержавних   структур
.   Величезне  значення    мало     прийняття   Верховною     Радою    таких
історичних    актів  ,   як   Декларація     про    державний    суверенітет
України ( 16  липня  1990 року )   і  постанова    Верховної  Ради   “   Про
проголошення незалежної  України ” ( 24 червня  1990 року ) , ухвала    Акта
  проголошення незалежності  України  ( 24 серпня  1991  року ).   У  жовтні
1991  року   Верховна   Рада    прийняла    спеціальну  постанову   “    Про
проведення   Всеукраїнського   референдуму    з   питання  про  проголошення
незалежності  України ”   якою  затвердила  текст  бюлетня   для    таємного
  голосування .   Принципово   істотним
стало  положення  про  включення   до бюлетня   тексту   Акта   проголошення
 незалежності   України.



                 “  Повна  самостійність   та  незалежність
                    є   послідовним,  логічним  завершенням
                    запитів національного розвитку  та  само-
                        визначення  будь- якої   народності , що
                   займає певну територію   і  має  достатні
                        задатки  та   енергію  розвитку.  ”
                                                  М.С.  Грушевський.
         1 грудня  1991 року  народ  України  на   референдумі   одно-стайно
висловив  свою  суверенну  волю  побудувати  незалежну  державу  .   Цифрові
результати  референдуму  загальновідомі  .  У   голосуванні   взяли   участь
31891742  громадянина , або 84,18 %  від   загальної   кількості   включених
до  списків . З  них неза-лежності  Україні   сказали   “  так  ”   28804071
або  90,32  % .  Таким
чином   волевиявлення   народу  ,   що    проводилося   ,   як    засвідчили
спостерігачі  багатьох  країн  світу , вільно  і  гласно , демо-кратично   і
 без  усяких   порушень  ,  підтвердило   Акт   прого-лошення   незалежності
України .
         Загальні  риси  нової   української   державності   було  окреслено
ще   в   Декларації   про    державний    суверенітет   України,   прийнятий
Верховною  Радою  Української   РСР   16   липня   1990  року  .   Державний
суверенітет  –  важлива   ознака  ,  окреслена   ще   в    Декларації    про
державний  суверенітет держави , верховентства  державної  влади   всередині
  країни  та  її  незалежність  у  зовнішньополітичній  сфері .
         Можна  без  перебільшення  сказати , що  народ   відіграв   головну
і  визначальну  роль   у   розв’язанні   фундаментальної   проблеми  ,  якою
займалося  багато   державних   і   недержавних    структур  ,  -   проблеми
створення  нової  України .  Поза  всена-родним  виявленням  зусилля   інших
  суб’єктів   на   шляхах   побу-дови   справді    суверенної    держави   ,
безперечно  були  б   усклад-ненні  .   Вкажемо  ,  зокрема  ,  що   загалом
іноземні  держави  офі-ційно визнали  незалежність  України   тільки   після
референдуму .
         Викладене  підводить  до  висновку , що  має  не   лише  теоретичне
значення , а  й  одночасно  орієнтований   на   форму-лювання   і   розвиток
відповідної  практики  державно - правового  будівництва . Він   полягає   у
визначенні   необхідності   подаль-шого    забезбечення    примату    народу
України   у    вирішенні    всіх    центральних    питань    державного    і
громадського  життя   як  на  сучасному  етапі ,  так  і  на  перспективу .
      Гарантувати   і   забезпечувати   на   практиці  істинність  народного
суверенітету   тепер   уже   у    принципово    інших    умовах   -   умовах
відродженної   народом   державності  -  одне   з   глобальних    завдань  ,
розв’язання  якого   обов’язкове   для   демократичного   розвитку   молодої
держави   і   суспільства  ,  досягнення   нової   якості   життя   людей  .
Народний  суверенітет – повновладдя  народу , тобто  наявність   засобів   і
механізмів , що  забезпечують  реальну   участь   населення   в   управлінні
справами  держави  і   суспільства  ;  визнання   народу   єдиним   джерелом
влади .
      Національний   суверенітет  –  повновладдя   нації  ,  її    політична
свобода  ,  право   і   реальна   можливість   визначати   характер    свого
національного  життя , аж  до   відокремлення   та   утворення   самостійної
держави .
      Всі  три  види  суверенітету , без  наявності  яких   не   може   бути
справжньої   демократичної   держави  ,  дістали    своє    закріплення    в
Декларації  про  державний  суверенітет  України .
      Вінцем  багатовікових  державотворчих  пошуків   українського   народу
стало  прийняття  Верховною  Радою  Української  РСР  24  серпня  1991  року
 Акта  проголошення  незалежності  України .
      У   цьому   історичному   документі    закріплювалися    неза-лежність
України  і  створення  самостійної   української   держави  ,  яка   дістала
офіційну   назву   “  Україна   ”.    Проголошувалися    неподільність    та
недоторканість  території  України , а  також  те ,  що   віднині   на   цій
території  мають  чинність  виключно  Конституція  і  закони  України .
      Згідно   з   чинним   на   той   час   законодавством   питання    про
реалізацію  права  народу  України  на  самовизначення  виходило   за   межі
компетенції   Верховної   Ради   УРСР   і    мало    вирішуватися    включно
всеукраїнським  референдумом .  Тому  того  самого  дня , 24   серпня   1991
року  крім  Акта   проголошення   незалежності   України  ,  було   прийнято
постанову   Верховної   Ради   УРСР   “  Про    проголошення    незалежності
України ”.
      Після  проголошення  результатів  референдуму , коли   “  так  ”  Акту
проголошення  незалежності  України  сказали  90,32  %  громадян ,  почалася
 хвиля  дипломатичного  визнання  України  як  незалежної  держави .
      Заснована  в   1991   році   нова   українська   держава   мала   свою
конституцію , роль   якоі   виконувала   колишня   Конституція   УРСР   1978
року   радикально   доповнена   і   змінена   у    світлі    нових    реалій
державного  будівництва .
      Проте  така   Конституція   України  ,  створена   на   зовсім   іншій
політико - правовій  основі  ,  навіть   після   всіх   численних   змін   і
доповнень  могла  бути   лише   тимчасовим   Основним   Законом   держави  .
Тому  в  Україні  активно  йшов   процес    підготовки   нової   Конституції
України .
      28  червня  1996  року  о   9   годині   30   хвилин   було   прийнято
Основний  Закон  України .  Від  тоді   28   червня    оголошено   державним
святом - Днем  Конституції  України .
      Після  прийняття  Конституції  України  її  текст   ще   кілька   днів
проходив   мовно  –  термінологічну   експертизу  ,  і   після   чого    був
офіційно  оприлюднений . Але  набула  чинності   Конституція   України   вже
з  28  червня  1996  року .
      З   прийняттям   нової   Конституції   України    процес    юридичного
оформлення   української    державності    можна    вважати    в   основному
завершеним , хоча  ряд  важливих питань  ще  потребують  свого  вирішення .



                                  Розділ  I

            Поняття  та  види  правоохоронних  органів  України .

      Механізм  держави – це  система  органів  і  установ ,  посередництвом
яких  здійснюється  виконання  внутрішніх  і  зовнішніх  функцій  держави  .
Як  правило  це  -  представницькі   установи   або   законодавча   влада  ,
виконавчо - розпорядчі  органи, неурядові  інстанції  та  судові   інстанції
, органи  громадського  порядку  та  державної  безпеки , збройні  сили .
      У  механізмі   нашої   держави   особливе   місце   посідають   органи
держави  спеціального  призначення  ( контрольні  та  правоохоронні   органи
, місця  позбавлення  волі , збройні  сили  тощо ).  Їх   можна   розглядати
як   окрему   ланку   механізму   держави  ,  вже   звичного    поділу    на
законодавчу , виконавчу , судову  влади .  Прихильниками  чітких   юридичних
  конструкцій   здебільшого   вважають  ці   органи   належними   до   сфери
виконавчої  або  в  осному  до  виконавчої  і  частково  до  судової   влади
.
      Серед  органів  спеціального  призначення  юридична   наука   приділяє
особливу   увагу   так   званим   правоохороним   органам  .   Звичайно    у
дослівному   розумінні   “  правоохоронну   діяльність  ”   (   забезпечення
законності   та   охорона   правопорядку   в   суспільстві  ,  боротьба    з
правопорушниками ,  охорона   законних   прав   та   інтересів   громадян  ,
юридичних  осіб ,  суспільства   і   держави   в   цілому  )   мають   вести
буквально  всі - громадяни  ,  юридичні   особи  ,  органи   законодавчої  ,
виконавчої  і  судової  влади   тощо  .   Але   для   переважної   більшості
суб’єктів  суспільних  відносин  подібна  діяльність  не  є  основною .
      Отже  правоохоронними  органами  слід   вважати   державні   органи  ,
основною  ( спеціальною )  функцією  яких  є  забез-печення  законності   та
 охорона  правопорядку , боротьба  з  правопорушеннями ,  охорона   законних
прав  та  інтересів  громадян , юридичних  осіб ,  суспільства   і   держави
в  цілому .
      Характерними  рисами  правоохоронних  органів  є :
а)  здійснення   ними   зазначених   вище   функцій  ,  які   в   сукупності
називають  правоохоронною  функцією ;
б) наявність  у   них   для   виконання   зазначених   функцій   відповідних
державно - владних повноважень ,  зокрема   можли-вості   видавати   правові
акти  ( в   основному   індивідуального   характеру  )  ,  обов’язкові   для
виконання  тими , кому  вони  адресовані ;
в) можливість   безпосередньо   застосовувати   різні   заходи   примусу   (
затримання  особи , арешт , позбавлення  волі  тощо ) ;
г) перебування  їх  діяльності   під   особливим   державним   контролем   і
наглядом , здійснення  лише  на  основі  закону  й  у   встановленому   ними
порядку .
      Традиційно  до   числа   правоохоронних   органів   відносять   суд  ,
прокуратуру , органи  юстиції  ,  внутрішніх   справ  ,  державної   безпеки
тощо  .   Досить   часто   суди   як   органи   правосуддя   згадуються    в
нормативних  документах  окремо  ( у  слово-сполученнях  типу  “  судові   і
правоохоронні  органи ” ) .
      До   системи   правоохоронних   органів    прилягають    деякі    інші
державні   установи   і   громадські  організації  ,  які   відповідно    до
законодавства     поділенні     значними     повноваженнями     у      сфері
правоохоронної  діяльності , хоча  в  цілому  їхні  функції   не   зводяться
до  останньої , а   також   не   забезпечуюються   можливістю   застосування
державного   примусу  .   Серед   таких   установ   і    організацій    слід
звернути  особливу  увагу  на  органи  юстиції  та  адвокатуру .

      Прокуратура  України .

      Назва   “  прокуратура  ”   походить   від   латинського   procuro   -
піклуюсь , забезпечую , запобігаю , що  вже  дає  повне  уявлення   про   її
завдання .
      Прокуратура   України    становить    єдину    систему   ,   на    яку
покладаються :
      - підтримання  державного  обвинувачення  в  суді ;
      - представництво  інтересів  громадянина  або  держави   в   суді   у
        випадках , визначених  законом ;
      - нагляд  за  додержанням  законів  органами , які   проводять   опе-
        ративно - розшукову  діяльність , дізнання , досудове  слідство ;
      - нагляд  за  додержанням  законів  при  виконанні  судових  рішень .
      Вищий  нагляд  за  додержанням  і  правильним  засто-суванням  законів
 Кабінету  Міністрів  України , міністерствами ,  державними   комітетами  ,
відомствами , іншими  органами  даржавного   і   господарського   управління
та  контролю , Урядом  Автономної   Республіки   Крим  ,  місцевими   радами
народних  депутатів , їх  виконавчими  і  розпорядчими  органами ,  військо-
вими  частинами , політичними  партіями  ,  громадськими   органі-заціями  ,
масовими   рухами  ,  підприємствами  ,  установами   і    організаціями   ,
незалежно  від   форм  власності , підпорядкова-нності  та  приналежності  ,
посадовими  особами  та  громадянами  здійснюється  Генеральним   прокурором
 України  і  підпорядко-вуваними  йому  прокурорами .
      Діяльність    органів    прокуратури    спрямована     на     всемірне
утвердження  верховенства  закону , зміцнення  правопорядку  і   має   своїм
завданням  захист  від  неправомірних  посягань :
1)   закріплених    Конституцією    України    незалежності     республіки,
   суспільного   та   державного   ладу  ,  політичної    та    економічної
                             системи  ,   прав    національних    груп    і
   територіальних  утворень
2) гарантованих  Конституцією , іншими  законами  України  та  міжнародними
    правовими  актами  соціально - економічних  ,  політичних  ,  особистих
   прав  і  свобод  людини  та  громадянина ;
3) основ  демократичного  устрою  державної   влади  ,  правового   статусу
   місцевих   Рад   народних    депутатів   ,   органів    терито-ріального
   громадського  самоврядування .

      Основними  функціями  прокуратури  є :
1) нагляд  за  додержанням  законів  усіма   органами  ,  під-приєствами  ,
   установами , організаціями , посадовими  особами  та  громадянами ;
2) нагляд  за  додержанням  законів органами , які   ведуть   боротьбу   із
   злочинністю  та  іншими  правопорушеннями  і   розслідують   діяння   що
   містять  ознаки  злочину ;
3) розслідування  діянь , що  містять  ознаки  злочину ;
4) підтримання  державного  обвинувачення , участь  у  роз-гляді  в   судах
   кримінальних  ,  цивільних   справ   та   справ   про    адміністративні
   правопорушення  і  господарських  спорів  у  арбітражних  судах ;
5) нагляд  за  виконанням  законів  у  місцях   тримання  ,  затри-маних  ,
   попереднього  ув’язнення , при  виконанні   покарань   та   застосування
   інших  заходів  примусового  характеру , які  призначаються  судом ;
6) нагляд  за  додержанням  законів  органами  військового   управ-ління  ,
   військовими  об’єднаннями , з’єднаннями ,  частинами  ,  підрозділами  ,
   установами  і   військовими   навчальними   закла-дами   та   посадовими
   особами  Збройних  Сил , Прикордонних  військ , Національної  гвардії  ,
   Управління  державної  охорони,  Служби   безпеки   України   та   інших
   військових  формувань , дислокованих  на  території  України .

        Прокуратура  бере  участь   у   розробленні    органами   дер-жавної
влади  заходів  запобігання  злочинам   та  іншим   право-порушенням   ,   у
роботі   по   вдосконавленню    та    розясненню    за-конодавства   .    На
прокуратуру   не   можуть   покладатися    функції   ,    не    передбаченні
законами  України .
      Систему     органів       прокуратури      становлять:      Генеральна
прокуратура   України  ,   прокуратури   Автономної   Республіки    Крим   ,
областей   ,  міст  Києва  і  Севастополя , міські ,  районні  ,   а   також
військові  прокуратури .
      Генеральну  прокуратуру    України   очолює    Генеральний    прокурор
України , який  спрямовує  роботу  всіх  органів  прокуратури   і   здійснює
контроль  за  їхньою  діяльністю .

      Органи  внутрішніх  справ .

      Систему  органів  внутрішніх  справ  України  складають   Міністерство
 внутрішніх  справ  України ,  та  його  головні  управління  ,   управління
і  відділи  в  Автономній   Республіці   Крим   ,   областях   ,  районах  ,
містах ,  а  також  підрозділи  міліції ,    пожежної  охорони ,   внутрішні
 війська  ,  виправно - трудові  установи  ,  навчальні  заклади   та   інші
підвідомчі  їм  підрозділи .
      Органи  внутрішніх   справ    забезпечують    громадський   порядок  ,
попереджують ,  розкривають  і  розслідують   право-порушення  ,  злочини  ,
виправляють  і  перевиховують  засудже-них , забезпечують  пожежну   безпеку
  та  безпеку  дорожнього руху  .
      Важливою   структурною   одиницею   органів   внутрішніх    справ    є
міліція .   Її  правовий  статус  визначає   Закон  України   “Про   міліцію
”  від  20  грудня  1990 року .
      Відповідно  до  закону  міліція  -   це   державний   озброєний  орган
виконавчої  влади ,  який захищає  життя , здоров’я  ,   права   і   свободи
громадян  , власність ,  природне  середовище ,  інтере-си   суспільства   і
держави  від  протиправних  посягань .
      Основним  завданням  міліції  є  :   забезпечення   особистої  безпеки
громадян  ,   захист   їх   прав   і   свобод  ,   законних   інте-ресів   ,
запобігання   і   припинення   правопорушень   ,  виявлення   і    розкриття
злочинів  ,  розшук   осіб  ,  які   їх   вчинили  ,  забезпечення   безпеки
дорожнього   руху  ,   захист   власності   від    злочинних    посягань   ,
виконання  кримінальних  покарань  і  адміністративних  стягнень .
      Міліції  для  виконання  покладених   на  неї   обов’язків   надаються
права:
1)   вимагати   від   громадян   і   службових   осіб  ,    які    порушують
   громадський   порядок  ,   припинення   правопорушень   та   дій  ,   що
   перешкоджають  здійсненню   повноважень  міліції ,  виносити  на   місці
   усне    попередження    особам    ,     які     допустили     малозначні
   адміністративні  порушення  ,   а   в   разі    невиконання   зазначених
   вимог  застосувати  передбаченні  цим  законом   заходи  примусу ;
2) перевіряти  у  громадян    при   підозрі   у   вчиненні    правопорушень
   документи ,  що  посвідчують  їх  особу ,   а  також  інші  документи  ,
   необхідні  для  з’ясування  питання  щодо  додержання  правил  ,  нагляд
   і  контроль   за   виконання  яких   покладено  на  міліцію ;
3) викликати  громадян  і  службових  осіб  у  справах  про  злочини  та  у
    зв язку  з  матеріалами , що  знаходяться    в   її   провадженні  ,  в
   разі  ухилення   без   поважних   причин   від   явки   за   викликом  ,
   піддавати  їх  приводу  у  встановленому  законом  порядку ;
4) виявляти  і  вести  облік   осіб  ,  які   підлягають   профілактич-ному
   впливу  на  підставі  та  в  порядку ,  встановлених   законодавством  ,
   виносити  їм  офіційне  застереження  про  неприпустимість  протиправної
    поведінки ;
5)  затримувати   і   тримати   у   спеціально   відведених    для    цього
   приміщеннях : осіб , підозрюваних  у  вчиненні  злочину ,  обвинувачених
   , які переховуються  від  дізнання , слідства  чи суду  ,  засуджених  ,
   які  ухиляються   від   виконання   криміналь-ного   покарання  ,  -  на
   строки  і  в  порядку , передбачених  законом ;
6) складати  протоколи  про  адміністративні   правопорушення  ,  проводити
   особистий  огляд , огляд  речей , вилучення    речей   і   документів  ,
   застосовувати   інші    передбачені    законом    заходи    забезпечення
   провадження  у справах  про  адміністративні  правопорушення ;
7) у  будь - який  час  доби  безперешкодно  входити    на   територію    і
   в  приміщення  підприємств  ,   установ   та  орга-нізацій  ,  в   житло
   громадян  з  метою  припинення  злочину ,  при  переслідуванні  злочинця
   ,  а  також  при  стихійному  лихові ( пожежа , руйнування  тощо ) ;
8)  при   виконанні    своїх    обов’язків    по    охороні    правопорядку
   застосовувати  фізичну  силу  ,   спеціальні  засоби   та   вогне-пальну
   зброю ,  якщо  виникає   безпосередня   загроза   життю   або   здоров’ю
   громадян  чи  працівників  міліції  особисто ;
9)  користуватися   безплатно   всіма   видами   громадського   тран-спорту
   міського , приміського ,  місцевого  сполучення   (  крім   таксі  )   а
   також  попутним  транспортом ;
10) використовувати  безперешкодно   транспортні   засоби  ,   що   належать
   підприємствам  ,   установам  ,  організаціям   і   громадянам   (  крім
   транспортних   засобів   дипломатичних  ,   консульських     та    інших
   представників   іноземних    держав   ,   міжнародних    організацій   ,
   транспортних  засобів  спеціального  призначення ) ,  для   проїзду   до
   місця  події ,  стихійного  лиха,    доставки   в   лікувальні   заклади
   осіб  ,  які   потребують   невідкладнї   медичної   допомоги   ,    для
   переслідування  право-порушників та  їх  доставки  в  міліцію .
      На   службу   до   міліції   приймаються   на    контрактній    основі
громадяни ,  які здатні  за  своїми  особистими  і   діловими  ,  моральними
якостями ,  освітнім  рівнем ,  фізичною  підготовкою  і   станом   здоров'я
  виконувати   покладені   на   міліцію   завдання  .   Працівник    міліції
приносить  присягу .  Він   перебуває   під   захистом   закону  .   Законом
гарантується   захист  життя ,  здоро-  в’я ,  честі  ,  гідності  ,   майна
працівника  міліції ,  членів  його   сім’ї   від   злочинних   протиправних
дій .  Держава  гарантує  працівникам  міліції  соціальний  захист .
      Міліція   складається   з   підрозділів  :   кримінальної   міліції  ,
міліції   громадської   безпеки  ,   транспортної    міліції   ,   державної
автомобільної  інспекції ,  міліції  охорони ,  спеціальної  міліції .
      Основним  завданням  Міністерства   внутрішніх  справ  України  є :
1) організація  і  координація  діяльності  органів  внутрішніх  справ   по
   захисту  прав  і  свобод  громадян , інтересів  суспільства   і  держави
   від   протиправних   посягань  ,   охороні   громадського   порядку    і
   забезпеченню  громадської  безпеки ;
2) участь  у  розробці  та  реалізації  державної  політики  щодо  боротьби
    із  загальною  кримінальною    та  організованою  злочинністю ;
3) забезпечення  і  запобігання  злочинам ,  їх  припинення ,  розкриття  і
    розслідування ,  розшуку   осіб  ,  які   вчинили   злочини  ,   вжиття
   заходів  до  усунення  причин   і   умов  ,   що   сприяють     вчиненню
   правопорушень ;
4)  визначення    основних   напрямків   удосконалення    роботи    органів
   внутрішніх   справ  ,  надання   їм   організаційно  -  методичної    та
   практичної  допомоги ;
5)  забезпечення    виконання    кримінальних    покарань   ,   участь    у
   ресоціалізації  засуджених ;
6) організація  роботи , пов’язаної  із  забезпеченням  безпеки  дорожнього
    руху  та  пожежної  безпеки ;
7)   забезпечення    законності     в     діяльності      працівників     і
   військовослужбовців .

      Служба  безпеки  України .

      Правовий  статус   Служби   безпеки   України   визначається   Законом
України  “Про  Службу  безпеки  України”  від  25   березня   1992   року  ,
який   складається   з  таких   розділів:  “Загальні  положення”,   “Система
організація  діяльності  Служби  безпеки  України” ,  “Повноваження   Служби
безпеки  України ” ,  “Соціальний  і  правовий  захист   військовослужбовців
 і  працівників   Служби  безпеки  України ”  ,  “Контроль   і   нагляд   за
діяльністю    Служби    безпеки    України”   ,     “Відповідальність     за
правопорушення  у  сфері  діяльності  Служби  безпеки  України” .
      Закон  закріплює ,  що  Служба   безпеки   України  -  це   держав-ний
правовий   охоронний  орган  спеціального  призначення  ,  який   забезпечує
державну  безпеку  України .
      На  службу   безпеки   України   покладається   у   межах   визначеної
законодавством  компетенції :
1) захист  державного  суверенітету , захист  незалежності  України ;
2)  захист   конституційного    ладу   ,   територіальної    цілісності   ,
   економічного , науково - технічного  і  оборонного  потенціалу   України
   ;
3) захист  законних  інтересів  держави  та  прав  і  свобод  громадян  від
    розвідувально - підривної  діяльності  іноземних  спеціальних  служб  ,
   з  боку  певних   злочинних   організацій  ,  груп   людей   чи   навіть
   окремих  осіб ;
4) попередження , виявлення , припинення  та   розкриття   злочинів   проти
   миру  і  безпеки  людства , тероризму ;
5)  боротьба   з   організованою   злочинністю   у   сфері   управління   і
   економіки , мафією  і  корупцією , які  створюють   загрозу   життєво  -
   важливим  інтересам  України .
        Служба  безпеки  України  відповідно  до  своїх   основних   завдань
зобов’язана :
1) здіснювати  розвідувальну  та   інформаційно  -  аналітичну   роботу   в
   інтересах   ефективного   проведення   органами   державної   влади   та
   управління  внутрішньої  і  зовнішньої  діяльності , вирішення   проблем
   охорони , інших  питань , пов’язаних  з  національною  безпекою  України
   ;
2) виявляти , припиняти  та   розкривати   злочини  ,  розслідування   яких
   віднесено  до  компетенції  згідно  закону ;
3) здійснювати  контррозвідувальні   заходи   з   метою   попе-редження   ,
   виявлення , припинення  і  розкриття  будь - яких  форм  розвідувально -
   підривної  діяльності  проти  України ;
4) брати  участь   у   розробці   і   здійсненні   заходів   щодо   захисту
   державних  таємниць  України ;
5) забезпечувати  захист  особистої  безпеки  громадян ;
6) сприяти  прикордонним  військам  в  охороні  державного  кордону ;
7) забезпечувати  засекреченим  і   шифровим   зв’язком   державні   органи
   України   і   посадових   осіб   відповідно    до    переліку   ,   який
   встановлюється  урядом  України .
      Діяльність   Служби   безпеки   України   здійснюється    на    основі
дотримання  прав  і  свобод  людини .   Органи    і   співробітники   Служби
безпеки   України   повинні   поважати   гідність  людини  і   виявляти   до
неї  гуманне  ставлення ,  не  допускати    розголошення   відомостей    про
особисте  життя  людини .  У  виняткових  випадках    з   метою   припинення
 та  розкриття   державних  злочинів   окремі  права    та   свободи   особи
можуть  бути  тимчасово   обмеженні   у   порядку   і   межах  ,  визначених
Конституцією  та  законами  України .
      Неправомірне   обмеження   законних    прав    та    свобод     людини
неприпустиме    і    тягне    за    собою    відповідальність    згідно    з
законодавством .  Органи  Служби безпеки  України в  разі   порушення   його
співробітниками   при  виконанні  службових  обов’язків   прав   чи   свобод
людини   повинні  вжити  заходів  до  поновлення  цих   прав   та  свобод  ,
відшкодування  заподіяної  моральної  і  матеріальної  шкоди  ,  притягнення
винних  до  відповідальності .
      Служба  безпеки  України  на  вимогу  громадян  України   у   місячний
строк  зобов’язана  дати  їм  письмове   пояснення   з   приводу   обмеження
їх  прав  чи  свобод .  Такі   особи   мають   право   оскаржити   до   суду
неправомірні  дії  посадових   осіб  та  органів  Служби   безпеки   України
.
      Службі   безпеки   України  ,  її   органам   і   співробітникам   для
використання  покладених  на  них обов’язків  надається  право :
- вимагати  від  громадян  та  посадових  осіб   припинення    правопорушень
і  дій ,   що   перешкоджають   здійсненню   повно-важень   Служби   безпеки
України ,  перевіряти  у  зв’язку  з   цим  документи  ,   які   посвідчують
їх  особу , а  також  проводити  огляд  осіб ,  їх  речей   і   транспортних
засобів ,  якщо  є   загроза   втечі   підозрюваного    або   знищення    чи
приховування  речових  доказів  злочинної  діяльністі ;
- подавати  органам   державного   управління   обов’язкові   для   розгляду
пропозиції  з  питань  національної  безпеки   України  ,   в   тому   числі
про  припинення  роботи ,   пов’язаної  з   державними   таємницями  ,   яка
виконується  з  порушенням  встановлених  правил ;
- одержувати  на  письмовий  запит  керівника  відповідного  органу   Служби
  безпеки   України   від   міністерств   і   устанонов  ,   організацій   ,
військових  частин , громадян  та   їх   об’єднань   дані   і   відомості  ,
необхідні   для   забезпечення   державної   безпеки   України  ,  а   також
користуватись  з  цією  метою  службовою  документацією  і  звітністю ;
- входити  у  порядку  ,  погодженому   з   адміністрацією   підпри-ємств  ,
установ  та  організацій  і  командуванням   військових   частин  ,  на   їх
територію  і  в  службові  приміщення ;
      - - мати  слідчі  ізолятори   для   утримання   осіб  ,  взятих   під
        варту  та  затриманих  органами  Служби  безпеки  України ;
- морально  і  матеріально   заохочувати   співробітників   Служби   безпеки
України  та  інших  осіб  за  заслуги  по  забезпеченню  державної   безпеки
; представляти  їх  у  встановленому   порядку   до   державних   нагород  ;

- безплатного  проїзду  всіма  видами  міського   пасажирського   транспорту
загального  користування  (  крім   таксі  )  ,  залізничного   та   водного
транспорту  приміського  сполучення  та  автобусами   приміських   маршрутів
, а  також  попутним  транспортом .
      Служба   безпеки   України   у   своїй   діяльності    підпоряд-кована
Президенту   і  підконтрольна  Верховній  Раді  України .
      Постійний   контроль   за   діяльністю   Служби   безпеки   України  ,
дотримання    нею    законодавства    здійснюється    постійною     комісією
Верховної  Ради  України  з  питань   оборони  і  державної  безпеки .
      Контроль  за  діяльністю   Служби   безпеки   здійснюється    з   боку
Президента   України  .  Вищий   нагляд   за   додержанням   і    правильним
засуванням   законів   Службою   безпеки   України   здійснює    Генеральний
прокурор  України  та  підпорядковані  йому  прокурори .
      Кадри  Служби  безпеки  України  складають :
  а)  співробітники – військовослужбовці ;
  б) працівники , які   уклали   трудовий   договір   із  Службою   безпеки
      України .
  в)  військовослужбовці  строкової  служби.

      До  органів  Служби  безпеки  України  приймаються   на  конкурсній  ,
добровільній  ,  договірній   основі   громадяни    України,    здатні    за
діловими  та  моральними  якостями , освітнім  рівнем  і   станом   здоров’я
ефективно  виконувати  службові  обов’язки .
      Держава      забезпечує      соціальний     ,     правовий      захист
військовослужбовців   і   працівників   Служби   безпеки   України  .   Вони
перебувають  під  захистом  закону . Недоторканість , честь   і  гідність  ,
життя   і   здоров’я   співробітників    Служби    безпеки    України    від
злочинних  посягань  охороняється  законодавством .

      Митні  органи .

      Важливим  напрямом  державної   діяльності   є   митна   справа,   яка
включає  в  себе  встановлення   порядку   та   організацією    пе-реміщення
через  митний  кордон  України  товарів  і  предметів ,   обкладання   митом
, оформлення , здійснення  контролю  та  інших   доходів   щодо   реалізації
митної  політики  в Україні .
      Митні  органи  України   складають   єдину   систему  ,  яка   включає
державну   митну   службу   України  ,  регіональні   митниці,   митниці   ,
спеціалізовані  митні  управління  та  організації .
      Законодавством  встановлюється   компетенція   митних   органів   щодо
виконання  таких  функцій :  захисту   економічних    інтересів   України  ;
забезпечення  виконання   зобов’язань  ,  які   випливають   з   міжнародних
договорів  України  стосовно  митної  справи , митного  оформлення   товарів
 та  інших  предметів , що  переміщуються  через  митний  кордон  України  ;
 боротьби  з  контрабандою  та  іншими  порушеннями  митних  правил .
      Митні  органи  України  при проведенні   в   життя   митної   політики
розв’язують  такі  основні  завдання :
1) захист  економічних  інтересів  України ;
2)  контроль   за   додержанням   законодавства   України   про       митну
   справу ;
3) забезпечення  виконання  зобов’язань , які  випливають  з  між-
   народних  договорів  стосовно  митної  справи ;
4) використання  засобів  митно - тарифного  та  позатарифного  регулювання
    при  переміщенні  через  митний  кордон  України   товарів   та   інших
   предметів ;
5) вдосконалення  митного  контролю  і  оформлення  товарів  і
      інших   предметів  ,  що    переміщуються    через    митний    кордон
   України ;
6) комплексний  контроль  разом   з   національним   банком   України    за
   валютними  операціями ;
7) здійснення  заходів  щодо  захисту  інтересів  споживачів  і  додержання
    учасниками  зовнішньоекономічних  зв’язків  дер-жавних   інтересів   на
   зовнішньому  ринку ;
8)  створення   сприятливих   умов   для   прискорення    товарообігу    та
   пасажиропотоку  через  митний  кордон  України ;
9) боротьба  з  контрабандою  та  порушеннями  митних  правил ;
10) співробітництво  з  митними  органами  зарубіжних  країн  ,   а    також
   міжнародними  організаціями  з  питань  митної  справи ;
11) ведення  митної  статистики .
      Органи  митної  служби  України  виконують  такі  основні   функції  :
фіскальну , інформаційну  та  правоохоронну .
      Завдання   фіскальної   полягає    в   зборі   мита   за  експортно  -
імпортні   операції  ,  а   також   оформлення   документів   юридичних   та
фізичних  осіб ,  яке  обкладається  митним  збором .
      Завдання  інформаційної  функції   полягає   у   зборі   інфор-  мації
обробці  та  поширення  статистики  серед  відповідних  державних   структур
.   Це   дає   можливість   чіткіше   прогнозувати   і   контрулювати   стан
економічних  зв’язків   ,  активно  впливати на  ці  процеси .
      Завдання   правоохоронної    функції    полягає    у    боротьбі    із
злочинністю  передусім   з  таким  явищем ,  як   контробанда   (  тоб-   то
незаконне  перевезення  зброї ,  наркотиків ,  культурних  цінностей)  .   З
1991  року  діє  державний  митний  комітет  України . У  своїй   діяльності
митна   служба   України   керується   Митним    кодексом     та    законами
України .
      Митні  органи   України   становлять  систему   органів    управ-ління
митною  справою ,  яка  включає :  Державний  митний  комітет (  створюється
Президентом  України  ) ;  територіальні  митні  управління   (  створюються
Кабінетом  Міністрів України ) ; інші  митні  установи ( митні  пости ).
       Митна  справа   в   Україні   регулюється  :   а)  Митним   кодек-сом
України ;  б) Законом  України  “Про  Митну  справу  в Україні 1991 рік ”  ;
 в)  Закон   України  “Про  єдиний  митний  тариф ” ;  г)  Декретами   Уряду
України ;   д)  іншими  актами  чинного  законодавства  України .

      Органи  охорони  державного  кордону .

      Головним  завданням  Прикордонних  військ   України   є   забезпечення
недоторканості  державного  кордону  України  на  суші ,  морі ,   річках  ,
озерах ,  та  інших  водоймах  України ,   а   також   охорона   економічної
зони  України .
      При  виконанні  покладених  на   них   завдань   Прикордонні   війська
України  зобов’язані  :
- припиняти   будь  -  які   спроби   незаконного   проходження   державного
кордону  України   на  місцевості ;
-   відбивати  вторгнення  на  територію  України   озброєних   формувань  ,
припиняти  збройні  та  інші  провокації  на  державному  кордоні України  ,
захищати   від  злочинних   посягань   населення   і   власність   всіх   її
формах ;
- відвертати  і   недопускати   перетинання   державного   кордону   України
особами  і  транспортними  засобами  поза  пунктами  пропуску   або   іншими
  незаконними   способами    ,    виявляти    і    затримувати    порушників
державного  кордону  України ;
-  здійснювати   у  встановлених  пунктах   і  встановленому   порядку   при
наявності   належно  оформлених     документів   пропуск   через   державний
кордон  України   осіб ,  транспортних  засобів   ,   вантажів   та   іншого
майна ;
- здійснювати  спільні  заходи  із  Службою  національної  безпеки   України
в  межах  наданої  їм  компетенції  з  питань  охорони  державного   кордону
 України , а  також   контрулювати    самостійно   чи   разом   з   органами
внутрішніх  справ  підтримання внутрішнього  режиму  ;
- контролювати  разом   з   органами   внутрішніх   справ  ,   керів-ництвом
аеропортів  ,   відкритих   для   міжнародних    польотів   ,   прикордонних
залізничних  станцій , морських  і  річкових  пор-тів  ,  служб   міжнродних
автомобільних  перевезень    додержання  встановленого  режиму   в   пунктах
пропуску  через  державний  кордон  України ;
- здійснювати  контроль  за  додержанням  усіма  невійськовими   суднами   і
військовими  кораблями  встановленого  порядку   плавання   та   перебування
в  територіальному  морі  України , внутрішніх  водах  України  ,  а   також
частині  вод  прикордонних  річок , озер  та  інших  водойм  , що   належать
 Україні.
      Прикордоні  війська  України  мають  право :
1)  розташовувати   прикордонні   наряди  ,  пересуватися   при   ви-конанні
   службових  обов’язків  по  будь-яких  ділянках  місцевості ;
2)  вести   дізнання   у   справах   про   порушення   державного    кордону
   України , здійснювати  оперативно - розшукову  діяльність  відповідно  до
    чинного  законодавста ;
3) здійснювати  адміністративне  затримання  осіб  ,  які   порушили   режим
   державного   кордону   України  ,  прикордонний   режим   або   режим   у
   пунктах  пропуску  через  державний  кордон   на  строк  до  трьох  годин
     для   складання   протоколу  ,  а    в    необхідних    випадках    для
   встановлення  особи  і   з’ясовування  обставин  порушення  –  до   трьох
   діб  з  пові-домленням  про  це  письмово  прокурора  протягом   двадцяти
    чотирьох  годин  з  моменту   затримання   або   на   строк   до  десяти
   діб  з  санкції  прокурора ,  якщо  порушники  не  мають   документів   ,
   які    посвідчують   їх   особу  ,   піддавати   затри-маних   особистому
   оглядові ,  а  також   оглядати  і  при  необхідності  вилучати    наявні
    при  них  речі ;
4) тримати осіб   підданих   адміністративному   затриманню   в   ізоляторах
   тимчасового  тримання  або  інших   приміщеннях  ,   спеціальнообладнених
   для  цих  цілей .  Про  кожний  випадок адміністративного  затримання   ,
   особистого  огляду  затри-маного ,  огляду  і  вилучення  речей  ,  що  є
    при  ньому , складається  протокол  і  повідомляється  прокурору ;
5)  перевіряти  у  осіб ,які  прямують  через  державний  кордон  України  ,
    документи  на  право  в’їзду  в   Україну   або   виїзду   з  України  ,
   робити  в  них  відповідні  відмітки   і  при  необхідності  їх  вилучати
     ,   не   пропускати   через   кордон   осіб,  які    немають    дійсних
   документів  на  право в’їзду   в  Україну   або  виїзду  з  України ,  до
     належного   оформлення   ними   документів     на   право   перетинання
   державного  кордону  України    або   до   уточнення    обставин   втрати
   документів   громадянами  України  в  період  перебування   за   кордоном
    і  встановлення  їх  особи ;
6) здійснювати  у   встановленому   порядку   самостійно   або   спільно   з
   митними  установами  огляд  вантажів  та  іншого   майна   осіб   ,   які
   прямують  через  державний  кордон  України
7) проводити  у  встановленому  порядку  огляд  транспортних  засобів ,   що
    прямують   через  державний  кордон   України  і   вантажів  ,   що   на
   них    перевозяться    ,    супроводжувати     транспортні    засоби    ,
   прикордонними  нарядами ;
8) Здійснювати  інші  дії  щодо  охорони   державного   кордону   України  ,
   економічної   зони    відповідно   до   законодавства    України  ,    її
   міжнародних    договорів   .   У   необхідних   випадках   зв’язаних    з
   розшуком  і   затримання   порушників   державного   кордону   України  ,
   Прикордонні   війська   України   можуть   здійснювати    на    території
   України  надані  їм  права   і  за  межами  зазначених   у   цій   статті
   територій , прикордонної  смуги  і  пунктів  пропуску   через   державний
   кордон   України .
      4   лютого   1991   року   був   прийнятий     Закон    України   “Про
прикордонні  війська  України”.
      Центральним  органом  управління   Прикордонних   військ   України   є
Державний   комітет   у  справах  оборони   державного  кордону   України  .
Організаційна   структура   Прикордонних  військ   визначається   в  порядку
встановленому  Кабінетом  Міністрів  України .

      Органи   юстиції  України .

      Систему  органів  юстиції  складають :  Міністерство  юстиції  України
,   Міністерство   юстиції   Автономної    Республіки   Крим   ,    обласних
управлінь  юстиції , Київської  та  Севастопольської  міських   ,   районних
,  районних  у  містах  Київі  та Севастополі   державних   адміністрацій  ,
як   правило  ,   включають   також   нотаріальні   контори  (  державні   і
приватні ) , органи  реєстрації   актів   громадського   стану   (  РАГСу  )
інші  служби  міністерства  юстиції .
      Міністерство  юстиції  України   є   центральним   органом   державної
виконавчої  влади ,  входить  ло  складу   Кабінету  Міністрів    України  .
Дане  міністерство  очолює   Міністр , який  призначається   відповідно   до
 Конституції  України   .   Міністр   юстиції   України   несе   персональну
відповідальність за  виконання  покладених   на   Міністерство   завдань   і
здійснення  ним  своїх  функцій .
      Міністерство  юстиції  є  юридичною  особою,  має  самостійний  баланс
, рахунок  в  установах  банків  ,   печатку   із   зображенням   державного
герба   України  і своїм  найме-нуванням.
      Органи  юстиції  виконують  такі  основні  завдання :
1) зміцнення  законності , захист  прав  і  законних  інтересів  громадян ,
   юридичних  осіб;
2) вдосконавлювати  разом  з  іншими  правоохорониими  органами  діяльність
     по  боротьбі  із злочинністю ,  усувати    причини   і   умови  ,  які
   сприяють  здійсненню  злочинної  діяльності  та  інших  правопорушень ;
3) правове  забезпечення  організації  та  діяльності  судів   та   органів
   юстиції ,  керівництвом  нотаріатом    та  органами    РАГСу,  судово  -
   експертними  установами , контроль  за  діяльністю  адвокатури ;
4) сестиматизація  і  підготовка  пропозиції  про кодифікацію   законів   і
   сприяння  її  удосконавленню ;
5) надання  методичної  допомоги  підприємствам , установам ,  організаціям
   , місцевим  органам   державної  виконавчої  влади   у   приведенні   їх
   нормативних актів  у  відповідності  з  чинним  законодавством .
      Нотаріат  в Україні  -  це система  органів  і  посадових  осіб  ,  на
які  покладено  обов’язки  посвідчувати  права , а  також  факти,  що  мають
  юридичне   значення   та   вчиняти    інші   нотаріальні   дії,  з   метою
надання  їм  юридичної  вірогідності .
      Виконання   нотаріальних   дій    в   Україні   та   за   її    межами
покладаються  :
-  на  нотаріусів , які  працюють  в  державних   нотаріальних  конторах   ,
 державних  нотаріальних  архівах  або  займаються  приватною   нотаріальною
 діяльністю (  приватні   нотаріуси  ).  Нотаріальні   дії  ,  які   вчинені
приватними  і  державними  нотаріусами ,  мають  однакову  юридичну  силу  .
Держава   залишає   за    собою    контроль    за   законністю    здійснення
нотаріусами  обох  видів  їх   обов’язків    для   державних   і   приватних
нотаріусів ;
-  на   уповноважених   на   це   посадових   осіб   виконавчих    комитетів
сільських ,  селищних  ,  міських   Рад   народних   депутатів  (  тобто   в
населених  пунктах ,  де  немає  нотаріусів ) ;
-  на  консульські  установи  України  за  кордоном ,   а   у  випад-ках   ,
 передбачених  чинним  законодавством  ,  на   дипломатичні   представництва
України .
      Згідно  Закону   України   “Про  нотаріат”  можна   виділити    чотири
групи  нотаріальних  дій :
-  нотаріальні  дії , направленні  на  посвідчення  безспірного  права
-   нотаріальні   дії  ,   направленні    на   посвідчення   і   засвідчення
безспірних  юридичних  фактів ;
-   нотаріальні   дії  ,   направленні   на    надання    виконавчої    сили
платіжним  і  борговим  документам;
-  нотаріальні  дії ,  по  охороні  спадкового  майна  і  документів  .
       Нотаріусом  може  бути   громадянин   України   ,  котрий   має  вищу
юридичну  освіту ,   протягом   шести   місяців  стажування    у   державній
нотаріальній   конторі     або   у    приватного    нотаріуса   ,    склавши
кваліфікаційний  іспит  та  одержав   свідоцтво   про   право   на   заняття
нотаріальною  діяльністю .
      Порівняно  з  державним   нотаріусом   приватний   нотаріус   не  може
оформляти   спадщину , не  може вживати  заходів  до   охорони    спадкового
майна  ,  не  може  видавати  свідоцтва  про  право  власності   на   частку
 в  спільному  майні  подружжя  ( в разі  смерті  одного  з  них   )  ,   не
може  накладати  і  скасовувати  заборону   відчуження   житлового   будинку
 ,  квартири ,  дачі ,  садового  будинку ,  гаража , земельної  ділянки   ,
 іншого  нерухо-мого  майна , не  може   посвідчувати   договори   довічного
утрима-ння  ,  не  може   засвідчувати  справжність  підпису   на   докумен-
тах ,  призначених   для   дій   за   кордоном  ,  а   також    посвідчувати
доручення  для  цієї  мети .
      Основним  завданням   нотаріату  є  :
- охорона  всіх  форм  власності , прав  і   законних   інтересів   громадян
,  юридичних  осіб ;
-  зміцнення  законності  і  правопорядку ;
-   запобігання   правопорушення   шляхом   правильного    і    своє-часного
посвідчення  договорів   та  угод ;
-  оформлення  спадкового  права ;
-   учинення   виконавчих   написів   та    інших    нотаріальних    дій   .

      Державні  нотаріуси   в  Україні  посвідчують   угоди  (  дого-   вори
,  заповіти ,  довіреності ) ,  вживають  заходи   до   охорони   спадкового
майна ,  видають   свідоцтва   про   право   на   спадщину  ,    про   право
власності  на  частку  в   спільному  майні   подружжя   ,   про   придбання
жилих  будинків  з   прилюдних   торгів   ,  засвід-чують   вірність   копій
документів  і  виписок  з  них ,  справжність   підпису   на   документах  ,
приймають   в   депозит   грошові   суми   і   цінні   папери   ,   вчиняють
виконавчі  написи , протести  векселів .

      Акти   громадського   стану  –  це   засвідчення   державного    факту
народження  ,  смерті  ,  одруження  ,  розірвання   шлюбу  ,   встановлення
батьківства ,  переміни   прізвища  ,  імені  ,  по-батько-  ві  .  Вони   є
юридичними  фактами , з  якими  закон  пов’язує   виникнення  ,  зміну   або
припинення  відповідних  прав  та  обов’язків  і   підлягають   обов’язковій
реєстрації  в  органах  реєстрації   актів  громадського  стану  (  РАГСу  )
.
       Завданням  органів  РАГСу  є :
 -  забезпечення  повної , своєчасної   і   правильної   реєстрації   актів
 громадського  стану ;
 -   внесення  до  актових   записів   необхідних   змін  ,  доповнень   та
 виправлень ;
 -  поновнення  втрачених  та   анулювання   повторно   складених   актових
 записів ;
 -  видача  громадських  свідоцтв  про  реєстрацію ;
 -  збереження  архівного  фонду .
      Реєстрація  юридичних  фактів  проводиться  органами  РАГСу  в  книгах
  спеціального  зразка , які  є  єдиними   доказами   засвідчених   у   них
 фактів , а  громадянам   України   про   кожний   факт   реєстрації   акта
 громадського  стану  органами  РАГСу  видаються  відповідні  свідоцтва   (
 свідоцтво  про  народження ,  свідоцтво  про  одруження ).
      Реєстрацію  актів  громадського  стану  проводять :
 -  відділи  РАГСу  Міністерства  юстиції  Автономної  Республіки   Крим  ,
 управління  юстиції  обласних , Київської  та  Севастопольської  міських ,
 районних  ,  районних   у   містах   Києві   та   Севастополі    державних
 адміністрацій ;
 -  відділи  РАГСу  виконавчих  комітетів  міських  районних  Рад   народних
 депутатів , а  в  сідьській  місцевості – виконавчі  комітети  сільських  і
  селищних  Рад  народних  депутатів ;
 -  посадові  особи  виконавчих  комітетів   сільських   та   селищних   Рад
 народних  депутатів , яких  визначає  голова  Ради ;
 - консульські  установи   та   депломатичні   представники   представництва
 України  ( для  громадян  України , які  проживають  за  кордоном ).

      Адвокатура .

      Відповідно  до  Закону України  “Про  адвокатуру  ”  від   19   грудня
1992  року   адвокатура  України   є   добровільне   професійне   громадське
обєднання ,  покликане   сприяти  захисту  прав ,  свобод   і   представляти
законні  і  нереси  громадян , осіб  без  громадянства ,  юридичних  осіб  ,
 надавати  їм  іншу  юридичну  допомогу .
      Адвокати  дають консультації  з  юридичних  питань ,   до-відки   щодо
законодавства   ;   складають   заяви  ,   скарги    та   інші     документи
правового  характеру ;  здійснюють  представництво   в   суді  ,   в   інших
державних  органах ;  перед  громадянами   та  іншими   юридичними   особами
;  надають  юридичну  допомогу  підприємствам  , установам  ,   організаціям
;     здійснюють      правове      забезпечення      підприємницької      та
зовнішньоекономічної  діяльності  громадян  і  юридичних  осіб  ,  виконують
свої  обов’язки  відповідно  до  кримінально - процесуарного   законодавства
 у  процесі  дізнання  та  попереднього  слідства .  Лише   адвокати   мають
право  здійснювати  захист  підозрюваних   чи   обвинувачених   у   вчиненні
злочину .
      Адвокат    має    право     здійснювати     адвокатську     діяльність
індивідуально  або  об’єднуватися  з  іншими   адвокатами   у   колегії   та
інші  адвокатські  об’єднання .
      Стати   адвокатом   можуть   лише   громадяни   з   вищою    юридичною
освітою  та  стажем  роботи  за  юридичною  спеціальністю   не   менше   два
роки , які  склали  відповідний  кваліфікаційний  іспит .


      Судова  влада .

      Третя  за   традиційною   послідовністю   гілка   державної   влади  -
судова  посідає   далеко   не   останнє   місце   в   механізмі   держави  .
Органи  судової  влади   мають  свою  чітко   визначену    Конституцїєю   та
законодавством  України  компетенцію   і  дають   відносно   незалежно   від
органів   законодавчої   і   виконавчої    влади  ,   відіграючи   винятково
важливу  роль   у   загальній   системі   стримувань   і   противаг  ,   яка
передбачається   принципом  поділу  влади .
      Здійснюється  судова  влада  виключно   спеціально   створе-ними   для
цієї  мети  органами   -   судами   і   у   лише   їй   одній   при-таманній
формі   -  шляхом   відправлення    правосуддя  .  Правиль-не   відправлення
правосуддя  і   є   основним  завданням   судової  влади  .  Згідно   статті
124   Конституції   України   делегування   функцій    судів  ,   а    також
привласнення   цих  функцій    іншими   органами   чи   посадовими   особами
не  допускається .
      Правосуддя  латинською  мовою  означає  “юстиція”  якому  так   багато
уваги    приділяється   в   юридичній    теорії   і   практиці    і   навіть
присв’ячено   спеціальний  розділ  Конституції  України .
      Традиційно  правосуддя  визначається ,   як   розгляд   і   вирі-шення
судами  кримінальних ,  цивільних  та  інших  справ , що   здійснюється    в
особливій   процесуальній  формі , залежно  від   характеру   тих   життєвих
ситуацій  ,  які   вимагають   вирішень  ,   розрізняють   види   здійснення
правосуддя – конституційне  ,   адміністративне  ,  цивільне  ,  кримінальне
судочинство .
      Якщо  ж  дещо  деталізувати  завдання  правосуддя , то  до  їх   числа
слід  включити :
-  захист  прав  і  свобод  людини   ,   законних   інтересів  фізичних   та
юридичних  осіб ,  держави  в   цілому    шляхом   визнання   за   ними    в
результаті  судового  певних  справ (  права   на   спадщину,   на   житлову
площу ,  на  спірне  майно ,  право  на  поновлення  на  роботі ) ;
-   визначення    суб’єктів    правовідносин   ,    винних     у    вчиненні
правопорушення ,  і   призначення   покарання   або   інших   заходів  ,  що
мають   бути  застосовані  щодо  порушників ;
-   вирішення    правових    суперечностей     ,     насамперед     визнання
відповідності   або  не   відповідності  конкретних   оспорюваних   правових
 актів  конституції  держави .
      Окремо  у  статті  129  Конституції  України     закріплені   ос-новні
засади  судочинства  ,  порядку  судового  розгляду   справ :
- законність - справи  розглядаються  і  вирішуються  судом  відповідно   до
 закону , всі  учасники  судочинства  діють  у  суворій   відповідності   до
їх  прав  і  обов’язків , встановлених  законом ;
      - рівність  усіх  учасників  судового   процесу   перед   законом   і
        судом  ( до  всіх  застосовується  одне  і  та  саме  законодавство
        , ніхто  не  має  при  цьому  ніяких  переваг   і   не   піддається
        ніяким  обмеженням  у  правах ) ;
      - забезпечення  доведенності  вини  ( у  разі ,  якщо   винну   особи
        не  доведено , вона  вважається  невинуватою ; особа  не   зобов’я-
        зана  доводити  свою  невиновність  ,  її   вину   мають   доводити
        органи , які  висунули  обвинувачення ) ;
      - змагальність  сторін  і  свобода  в   наданні   ними   суду   своїх
        доказів  і  у  доведенні  перед  судом  їх  переконливості ;
      -  гласність   судового   процесу   та    його    повне    фіксування
        технічними   засобами   (  розгляд   справ   в   усіх    судах    є
        відкритим  за  винятком , чітко  визначеним  законом ) ;
      - запезпечення  апеляційного  та  касаційного   оскарження   ріше-ння
        суду , крім  випадків  ,  встановлених   законом   (  закріплюється
        можливість  учасників  судового   процесу   подати   скаргу   судам
        вищого  рівня , які  перевіряють  законність   і   обгрунтованність
        винесених  вироків  і  рішень ) .
      Статус  суддів  визначається  Конституцією   України   і   спеціальним
Законом  України  “ Про  статус  суддів ”  від  15   грудня   1992   року  .
Судею  може  стати  громадянин  України  віком  від  25  років ,  який   має
вищу  юридичну  освіту , стаж   роботи   у   галузі   права   не   менше   3
років ,  проживає   в   Україні   не   менше   як   10   років   і   володіє
державною  мовою .
      Особа  ,  яка   вперше   стає   суддею   призначається    на    посаду
Президентом  строком  на  5  років .  У  разі  успішного   виконання   своїх
обов’язків  протягом  цілого  строку  суддя   обирається   Верховною   Радою
України  безстроково   і   перебуває   на   посаді   до   досягнення   65  -
річного  віку .
      Судді  незалежні  від  будь - якої  влади  і  мають  підкорятися  лише
 Конституції  і  законам  України .  Судді  недоторканні . Це  ,  зокрема  ,
означає , що суддя   не   може   бути   заарештований   чи   затриманий   до
винесення  обвинувального  вироку  судом   без   згоди   на   це   Верховної
Ради  України .
      Систему  судової  влади  в  Україні  становить :
1) Конституційний  Суд  України .
2) Загальні   суди   (  суди   загальної   юрисдикції  )  :  Верховний   Суд
   України ; Верховний  Суд  Автономної  Республіки  Крим ; Обласні  суди  ;
   Київський  та   Севастопольський   міський   суди;   Міжобласний   суд  ;
   Міжрайонні ( окружні ) суди ;  Районні  ( мі-ські  )   суди  ;  Військові
   суди  гарнізонів , регіонів  і  Військово – Морських  Сил .
3) Арбітражні  ( господарські )  суди : Вищий  арбитражний  суд   України  ;
   Арбітражний  суд  Автономної  Республіки  Крим Обласні  арбітражні   суди
   ; Арбітражні  суди  м. Києва  та   м.  Се-вастополя  .  Верховною   Радою
   України   за   поданням   Голови   Вищого   арбітражного   суду    можуть
   утворюватись  і  інші   ланки  арбітражних  судів  ( міські ,  міжрайонні
   , районні  арбітражні  суди ) .
      Конституцією  України   передбачено   створення   нового   для   нашої
держави  органу – Вищої  ради  юстиції . Основне   завдання   цього   органу
полягає   в   остаточному   завершенні   процесу   відбору   кандидата    на
посаду  судді .  Він  же   вносить   подання   про   звільнення   суддів   з
посад   у   передбачених   законом   випадках  ,   здійснює    дисциплінарне
провадження  щодо  суддів   Верховного   Суду   України   і   суддів   вищих
спеціалізованих  суддів .



                                 Розділ  I I

                    Державний  захист  працівників  суду
                        і  правоохоронних  органів .

   23  грудня  1993  року  було  прийнято  Закон  України  “Про   державний
 захист  працівників   суду   і    правоохоронних   органів”.    Цей   Закон
встановлює  систему  особливих   заходів  державного  захисту    працівників
  суду   і    правоохоронних   органів    від    перешкоджання     виконання
поставлених  на  них   законом  обов’язків   і  здійсненню   наданих   прав,
 а  так само  від  посягань   на   життя  ,   здоров’я  ,  житло   і   майно
зазначених  осіб  та  їх  близьких   родичів   у   зв’язку    із   службовою
діяльністю  цих  працівників .
   Відповідно  до  цього  Закону  захисту  підлягають   працівники  суду  і
  правоохоронних   органів  ,   а   також    працівники     Антимонопольного
комітету  України  ,  які  беруть  безпосередню  участь  відповідно   у :
   а)  розгляд  судових  справ  у  всіх  інстанціях ;
   б)  провадженні  і  розслідуванні  кримінальних  справ  та   справ   про
адміністративні  правопорушення  ;
   в)   оперативно - розшуковій  діяльності ;
   г)  охороні  громадського  порядку  і  громадської  безпеки ;
   д) виконанні  вироків , рішень , ухвал  і  постанов  судів  ,  поста-нов
органів  дізнання   і  попереднього  слідства  та  прокурорів ;
   е)  контролі   за   переміщенням   людей   ,   транспортних   засобів  ,
товарів  та  інших  предметів   чи  речовин  через   державний   і    митний
кордон  України ;
   є)  нагляді  і  контролі  за  виконанням  законів .
   Близькі  родичі  ,   які   відповідно   до   цього   Закону   підлягають
захисту, - це  батьки ,  дружина (чоловік) , діти , рідні  брати  і   сестри
, дід , баба ,  онуки , посягання  на життя ,  здоров’я  ,  житло  і   майно
яких  перешкоджає  виконанню  працівниками  суду  і  првоохоронних   органів
  покладених  на  них  обов’язків  і  здійсненню  наданих  прав .
     Відповідно    до    законодавства    України    працівники    суду   ,
правоохоронних  органів  та  їх  близькі  родичі  мають  право :
   а)  застосовувати  заходи  фізичного  впливу  ,  спеціальні  засоби   та
зброю  з  метою  забезпечення   правомірних  наказів  і  усних  вимог  ,  що
добровільно  не  виконуються ,  для  захисту  особистої  безпеки  ,  безпеки
близьких  родичів  ,  а  також  свого  житла  і  майна ;
     б)  вимагати і  одержувати   допомогу  у   виконанні   покладених    на
них обов’язків , а  в  разі  необхідності -  для  особистого  за-хисту  ,  а
також   свого  житла  і  майна  з  боку   відповідних    правоохоронних   та
інших  державних  органів  ;
   в)  здійснювати  спеціальні  заходи  забезпечення  безпеки ;
   г) отримувати  материальну  компенсацію  в  разі  загибелі  працівника ,
або  іншого  ушкодження  здров’я  , знищення  чи  пошкодженння  його   житла
 і  майна  у  зв’язку з виконанням   службових  обов’язків  .
      Життя   і   здоров’я   працівників   суду  і  правоохоронних   органів
підлягають  обов’язковому  державному   страхуванню    за   рахунок   коштів
відповідних   бюджетів . Для  забезпечення  безпеки   працівників   суду   і
правоохоронних  органів  та  їх  близьких  родичів , недоторканності   житла
, а  також  збереження  їх   майна   з   урахуванням   конкретних   обставин
можуть  застосовуватися  віповідно  до  законодавства  такі  заходи :
   а)  особиста  охорона , охорона  житла  і  майна ;
     б) видача  зброї , засобів  індивідуального   захисту   і   спові-щення
       про  небезпеку ;
   в)  встановлення  телефону  за  місцем  проживання ;
   г)  використання   технічних   засобів   контролю   і   прослу-ховування
       телефонних  та  інших  переговорів , візуальне  спостереження ;
   д) тимчасово  розміщення  у  місцях , що  забезпечують  безпеку ;
   е)  забезпечення  конфіденційності  даних  про  об’єкти  захисту
   є)  переведення  на  іншу  роботу , направлення  на  навчання  ,  заміна
       документів  ,  зміна   зовнішності  ,  переселення   в   інше   місце
       проживання .
      Приводом  для  вжиття   спеціальних   заходів   забезпечення   безпеки
працівника  суду  або  правоохороного  органу  та  його   близьких   родичів
може  бути :
   а)  заява  працівника  або  його  близького  родича ;
   б)  звернення  керівника  відповідного  державного  органу ;
   в)   отримання   оперативної   та   іншої   інформації   про   наявність
       загрози  здоров’ю , житлу  і  майну  осіб , які  підлягають   захисту
       .
      Рішення  про   вжиття   спеціальних   заходів   забезпечення   безпеки
приймають :
   а)  керівники  органів  внутрішніх  справ – щодо  захисту   пра-цівників
відповідного  органу  внутрішніх  справ  ,  державної   лісової   охорони  ,
рибоохорони , митних  органів  та  їх  близьких  родичів ;
   б) керівники  органів  служби  безпеки  –  щодо   захисту   пра-цівників
служби  безпеки  та  органів  системи  Управління  державної  охорони  ,  їх
близьких  родичів ;
   в) керівники  прокуратури – щодо  захисту  працівників  про-куратури  та
 їх  близьких  родичів ;
   г)  голова  суду – щодо  захисту   працівників   віповідного   суду   та
інших  органів  та  їх  близьких  родичів ;
   д)  керівник  органів  охорони  державного   кордону   України  -   щодо
захисту  працівників  цих  органів  та  їх  близьких  родичів .
      Здійснення  спеціальних  заходів  забезпечення   безпеки   працівників
суду  і  правоохоронних  органів  та  їх  близьких  родичів  покладається :
   а) щодо  працівників  служби  безпеки  і  органів   системи   Управління
державної  охорони – на  органи  служби  безпеки ;
   б)  щодо  працівників   органів   охорони   державного   кордону  -   на
органи  охорони  державного  кордону  України ;
   в)  щодо  інших  працівників – на  органи  внутрішніх  справ .
   З   цією   метою   у   структурі    зазначених    органів    створюються
спеціальні  підрозділи .
      Для   захисту   військовослужбовців   командири   військових    частин
вживають  таких  заходів :
   а)  відрядження  до  іншої  частини  або  військової  установи ;
   б)  переведення  на  нове  місце  служби .
    Органи  ,  які   приймають   рішення   про   забезпечення   безпеки   ,
одержавши  заяву ( повідомлення ) про   загрозу   безпеці   вище-перелічених
осіб  зобов язані  перевірити  цю  заяву ( повідомлення )  і  в   строк   не
більше  трьох  діб , а  у  невід-кладних   випадках  –  негайно  ,  прийняти
рішення  про  засто-сування  або  про   відмову   у   застосуванні   заходів
безпеки . Про   прийняте   рішення   виноситься   мотивована   постанова   з
зазначенням  конкретних  заходів  щодо  забезпечення   безпеки   і   строків
їх  здійснення , про  що  письмово  повідомляється  заявник .  Якщо   заходи
 безпеки  застосовуються  не  на   прохання   особи  ,  яка   береться   під
захист , то  на  це  має  бути  одержана  її  згода .  У   разі  ,  коли   є
достатньо  даних ,  що   вказують   на   ознаки   злочину  ,  в   порядку  ,
передбаченому  кримінально –  процесуальним   законодавством  ,  приймається
рішення  про  порушення  чи  відмову   у   порушенні   кримінальної   справи
або  передачу  заяви  ( повідомлення )  про  злочин   за   підслідністю   чи
підсудністю .
    Рішення  органів  про  вжиття  спеціальних  заходів  щодо   працівників
суду  ,  правоохоронних   органів   та   їх   близьких   ро-дичів   є   обов
язковими   для   виконання   відповідними   органами  ,   підприємствами   ,
установами , організаціями  та  їх  посадовими  особами .
    Контроль   за   забезпеченням   захисту   працівників   суду   ,   пра-
воохоронних   органів  та  їх   близьких   родичів   здійснюють   відповідно
Міністр  внутрішніх  справ  України , Голова   служби   безпеки   України  ,
Генеральний  прокурор  України , Голова  Верховного  Суду  України ,  Голова
 Державного  комітету  у  справах  охорони  державного  кордону  України .
    Нагляд   за   дотриманням   законності   при    забезпеченні    захисту
працівників  суду , правоохоронних   органів   та   їх   близь-ких   родичів
здійснюється  Генеральним  прокурором  України  та   підпорядкованими   йому
прокурорами .



                                 Висновок .

      Провідне   місце    в   державному    механізмі    України    займають
правоохоронні  органи    -   державні   органи  ,   основною   функцією    є
забезпечення   законності    та    охорони    правопорядку,    боротьби    з
правопорушеннями  , охорони  законних   прав   та  інтересів   громадян    і
держави  в  цілому .
      Розглянувши  систему  правоохоронних    органів   України   до   числа
якої  входять :  суд ,  прокуратура , органи  юстиції ,   внутрішніх   справ
,  державної  безпеки   та  інші  органи  ,  можна   сказати  що   кожен   з
цих  органів    виконують   різні   функції   але   вони   всі   стоять   на
захисті  прав  і  свобод  громадян  України   і   контроль  за   дотриманням
законів  України .
      Держава  створює   такі   органи   ,   діяльність   яких   називається
правоохоронною  .   Ця   правоохоронна   діяльність   є    владою   ,    яка
здійснюється     за    допомогою    правового     впливу      ,     наділена
правомочностями   застосовувати   заходи    державного     примусу   ,   які
відбуваються   тільки    на    основі   закону    і   у  встановленому   ним
порядку .
      До  системи  правоохоронних   органів    як   ми   знаємо  відносяться
інші   державні установи   і  громадські  організації    ,  які   відповідно
до   законодавства      наділені    значними    повноваженнями    у    сфері
правоохоронної   діяльності  ,   хоча    в   цілому    їхні    функції    не
зводяться  до   останьої   ,   а   також   не   забезпечуються    можливістю
застосування  державного примусу.  Серед   таких   установ   і   організацій
слід  звернути  увагу  на  органи  юстиції   та   адвокатуру  ,   які    теж
відіграють  важливу  роль  в  механізмі  держави .



                                Література .

 1. “Основи  держави  і права”, Ф.Ф. Брецко ,  Ужгород – 1995 р.

     2. “Коментар   до  Конституції  України” , Київ -  1996  р.

     3. “Основи  конституційного  права України” , Юрінком  - 1997 р

     4. “Хрестоматія  з   правознавства”,   І.П.  Козінцев  ,  Л.Я.   Бойко
        –“Юрінком” ,  Київ  -  1996 р.

     5. Закон  України  “Про  прокуратуру” – від  5.11. 91 р.

     6. Закон  України   “Про  міліцію” – від  20.12.90  р.

     7. Закон  України  “Про  Службу  безпеки  України” -  від 25.03.92  р.

     8. Журнал  “Віче” – березень  1992  р.





смотреть на рефераты похожие на "Правоохоронні органи"