Государство и право

Новый курс президента Ф.Д. Рузвельта



                       Національна академія внутрішніх
                                справ України

                        Факультет заочного навчання.
                           Госпрозрахункова форма.



                              Контрольна робота


            Дисципліна: Історія держави і права зарубіжних країн
              На тему:   “Новий курс” президента Ф.Д.Рузвельта



                                                                  Слухача 1-
                             КА курсу , групи №2

                                                         Залікова книжка№00-
                                    0080
                                                   Ільїна Костянтина
                                                                     Мсце
                           роботи: УНТК ТК “Інтер”


                                                     Домашня адреса: пр-т



                                                         Свободи буд. 15/1
                                   кв. 192



                                Київ 2000 рік



                                    ЗМІСТ



Вступ
            стор. 2


1.Передумови впровадження «Нового курсу».                стор. 4


2.Суть «Нового курсу».
стор. 6


3.Значення «Нового курсу» у подальшому                      стор. 10
    розвитку США.


4.Значення «Нового курсу» у розвитку інших                 стор. 13
    держав.


5.Висновок.
          стор. 15


6.Список використаної літератури.                                    стор.
16



                                    Вступ


      Перш за все хотілося би відповісти на питання «Чому я  обрав  саме  цю
тему?» . На мою думку , вивчення цієї теми може стати мені у нагоді .  Чому?
Тому що у цей період США долали економічну кризу  ,  кризу  яка  за  деякіми
економічними проблемами схожа  на  економічну  кризу  України  .  Наприклад:
безробіття , банкрутство підприємств , і таке інше…
      У  цій  темі  є  багато  дуже  цікавих  і  цінних  речей  -   побудова
адміністративного права , перехід держави від  монополістичного  капіталізму
до  державно-монополістичного  ,  методи  переходу  ,  співвідношення   ідей
Г.Гувера ідеям Ф.Д.Рузвельта  ,  методи  вирішення  багатьох  економічних  і
юридичних проблем і так далі…. Одже для себе  я  знайшов  у  цій  темі  дуже
багато оригінальних способів  подолання різних проблем . А тепер щодо  самої
кризи…..
       Після першої економічної кризи (1920-1921) був тимчасовий затишок  аж
до 1929 року . Того ж  року інші капіталістичні  держави  подолали  наслідки
другої світової війни , у цей же час була ліквідована нестача товарів ,  яка
з’явилась завдяки другій світовій війні . На товари ,  які  США  збували  на
світовому ринку зник попит  .  У  середині  1929  року  товарний  ринок  був
перенасичений , і у США почалась  наступна  економічна  криза  .  Згодом  ця
криза вплинула на весь капіталістичний світ .
      Одже , восени 1929 року Сполучені  Штати  Америки  перейшли  межу  яка
розмежувала два етапа її історії .  Криза  1929  –  1933  років  була  самою
довгостроковою в  історії  капіталізму  .  Якщо  криза  1920  –  1921  років
продовжувалась лише 9 місяців , то криза 1929 – 1933 років  -  44  місяці  .
Наслідки  цієї  кризи  були  дуже  жахливі  .  Майже  45  мільйонів  чоловік
опинились за межою бідності . У період з 1930 до 1932 років ,  більш  ніж  5
тисяч банків оголосили про свою  розрахункову  неспроможність  .  Зачинялись
виробничи підприємства , люди опинялися на вулиці  без  грошей  ,  роботи  і
соціального захисту  .  Найбільш  тяжкими  роками   ,  так  званими  «роками
великої депресії» було потім визнанно період з 1929 по 1933 рік .
          У 1933 році  ,  на  зміну  президенту  США  Г.Гуверу  ,  до  влади
прийшлов Франклін  Делано  Рузвельт  зі  своєю  адміністрацією  .  Отримавши
владні повноваження , Ф.Д.Рузвельт одразу почав впроваджувати свою  програму
під назвою «Новий курс» .  Ця  програма  -  найважливіша  подія  у  розвитку
Сполучених Штатів  Америки  .  Вона  ,  збентежила  усю  державу  ,  все  її
населення  і  кожного  окремого  громадянина  .  Вона  змінила  весь  устрій
державного апарату , ставлення держави  до  людей  ,  і  точку  зору  що  до
соціального захисту населення . З одного  боку  криза  завдала  дуже  багато
шкоди окремому  громадянину  ,  невеликим  підприємцям  і  бізнесменам  .  З
другого  боку  впровадження  «нового  курсу»  доповнило  законодавство   США
багатьма дуже важливими і необхідними законами і постановами  що  направлені
на  поліпшення  життя  людини  ,  її  соціальний  захист  ,   на   підтримку
підприємств , банків та бізнесменів  .  Дуже  важливе  значення  для  всього
подальшого розвитку США має зв’язаний з «Новим курсом»  процес  переростання
монополістичного  капіталізму  у  державно-монополістичний  .  «Новий  курс»
передбачував різке посилення  державного  впливу  .  Під  час  цієї  реформи
серйозно збільшився державний аппарат , була  ускладнена  його  структура  і
функції . За перші два роки  кількість  федеральних  службовців  збільшилась
майже на 25 відсотків , було сформовано 35 великих , самостійних відомств  і
безліч малих підпорядкованих існуючим міністерствам . А насамперед  одне  із
найважливійших  досягнень  -  це  утворення  нової  правової  галузі  ,   як
адміністративне право .



                  1.Передумови впровадження «Нового курсу».

      У 1928 році , у Сполучених Штатах Америки жодна людина не  могла  собі
уявити , що може трапитись лихо –  економічна  криза  .  У  державі  панував
монополістичний капіталізм , однак восени 1929 року держава відчула  початок
кризи .
      Перші прояви кризи можна було побачити вже  у  середині  1929  року  ,
вони виявлялися в скороченні будівництва , в значному падінні виробництва  .
У вересні почались епізодичні  зриви  курсів  на  Нью-Йоркській  бірже  ,  у
жовтні падіння курсів стало всезагальним і стрімким , а  24  жовтня  почався
небачений в історіі США біржевий крах .
       Держава не була готова до рішучіх дій що до подолання кризи  .  Самим
яскравим прикладом  була  сфера  соціального  захисту   ,  в  якій  останнім
прийнятим законом були статути про пауперів , прийняті у першій половині  17
століття . Статути пауперів були такого змісту – “кожна община повинна  мати
запаси їжі достатні для підтримки  своїх  бідняків  .”.  Взагалі  у  державі
майже не було законів спрямованих на соціальний захист незаможніх .  У  1929
році закони про допомогу ветеранам мали 44 штати  ,  сліпим  –  22  штати  ,
людям похилого віку – 10 , про  допомогу  багатодітним  –  всі  окрім  п’яти
штатів . Система допомоги  була  дуже  відсталою  ,  в  цілому  дотримувався
принцип місцевої відповідальності . У  роки  “великої  депресії”  безробіття
стало    національним    лихом    .    Проблеми    зростання    матеріальної
незабезпеченності , голод , хвороби , виселення із квартир –   опинилися  на
першому плані .
      Влітку 1932 року звичайну організацію соціальних служб  було  замінено
надзвичайними , більш потужними . Діючої  системи  надходження  грошей  було
недосить . В 1930 році , Нью-Йорку щомісяця було потрібно  майже  1  мільйон
доларів (для допомоги) , три роки потому 15-16 мільйонів доларів  .  З  1930
по 1933 рік , асигнування на соціальні потреби в Буфало зросли  з  1.395.000
(1\22  частина  місцевого  бюджету)  до  3.821.000  (1\3  частина  місцевого
бюджету) . За цей же період в Мінеаполісі індекс допомоги підскочив  зі  150
до 1500 пунктів . Тількі за першій  рік  кризи  витрати  на  допомогу  у  60
містах з населенням більше 100 тис. Збільшились на 92,3 % а  у 30  містах  з
населенням не менш 30 тис. чоловік за два  роки  (1929-1931)  на  217%  .  З
квітня 1932 року по квітень 1933 року розмір допомоги із громадських  джерел
в цілому по державі зріс на 105 % . Витрати на  громадські  потреби  добряче
підірвали муніципальні бюджети . Наприкінці 1932-го року Нью-Йорк  ,  Чікаго
, Мілуокі , Цінцінаті , Клівленд , Атланта ,  Дархем  та  інші  ,  вичерпали
повноваження що до підвищення податків та  боргових  зобов’язань  .  Одже  ,
незаможні могли розраховувати тільки на благодійність , якої  явно  було  не
достатньо , а знайти роботу було майже не можливо .
       До 1932 року промислове виробництво в США зменшилось у цілому на  46%
, а по окремим галузям значно більше . Так виробництво чавуна  –  на  79%  ,
сталі – на 76% , автомобілів  –  на  80%  .  Обсяг  залізничних  перевезеннь
зменшився на 52,7 % . Із 279 існуючих домн  працювали  тільки  44  .  Збитки
корпорацій тільки за 1932 рік перейшли межу 3 мільйонів  доларів  .  За  три
роки кризи було визнано банкрутами  5761  банк  з  суммою  вкладів  5  млрд.
долларів .
      Аграрну кризу яка почалась ще у 1920-1921 роках к 1929 року ще не бкло
подалано . Нове і дуже стрімке падіння  цін  відкинуло  найменш  забезпечені
слої фермерства до самої крайньої  межі  .  У  результаті  кризи  ,  валовий
прибуток американських фермерів впав з 13,8 млрд. долларів у 1929 році ,  до
6 млрд. долларів у 1932 році . Завдяки кризі  держава   опинилась  на  рівні
1911 року.

                        Внутрішня політика Г.Гувера .

      Президент Гувер був категорично проти допомоги  безробітним  зі  збоку
держави , він вважав , що ця допомога “Підірве віру населення у  свої  сили”
і “послабить стійкість американського  характера”  .  Одже  ,  усю  допомогу
зголоднілим було звалено на плечі благодійних організацій .  Червоний  Хрест
та інші схожі благодійні суспільства були  зобов’зані  збирати  гроші  серед
меценатів .
      Для того щоб гальмувати подальшій зріст  безробіття  ,  було  прийнято
рішення видати новий іміграційний закон ,  котрий  перекрив  би  кордон  для
безробітних із інших держав . Цей закон набув чинності у липні 1929  року  .
На  його  підставі  ,  кожна  держава  мала  свою   квоту    ,   пропорційну
національному складу усього населення США у 1920 році .  Але  цей  закон  аж
ніяк не вплинув на економіку .
      Ще у 1928  році  відчувалось  наближення  аграрної  кризи  .  Одже  на
передвиборній компанії Г.Гувер обіцяв розібратися з цим  питанням  .  І  він
таки розібрався , прийнявши фермерський закон 15.06.1929 року  .  Відповідно
до нового закону  , було створено Федеральне фермерське бюро ,  яке  повинно
було допомогати фермерам  шляхом  регулювання  цін  на  сільськогосподарські
продукти . Регулювання цін  повинно  було  здійснюватись  завдяки  закупівлі
фермерським бюро надлишків виробництва , тим  самим  знижуючи  пропозицію  і
підвищуючи попит . На усі потреби , бюро отримало 500 млн. долларів .  Також
бюро повинно було видавати кредити  фермерським  кооперативним  організаціям
, котрі в свою чергу мали змогу кредитувати малих фермерів .
      Не пройшло й два роки , як усі фонди бюро було вичерпано . А  ціни  на
пшеницю продовжували падати . Восени 1931 року на  складах  і  зерносховищах
фермерського бюро знаходилось майже  250  млн.  бушелей  пшениці  .  Одже  ,
фермерське бюро виявилось безсильним перед обличчям кризи .
      Криза примусила Г.Гувера  відступити  від  своїх  переконань  .  Перші
кроки державного втручання були зроблені Гувером наприкінці 1929  року  .  5
грудня президент зібрав керівників провідних банків та трестів для  розробки
нової програми оздоровлення американської економіки  .  На  цьому  засіданні
було прийнято рішення вкласти нові капітали в економіку США ,  і  тим  самим
подолати кризу . Ця програма , як і інші , виявилась неефективною .
      Гувером було зроблено ще багато спроб врегулювати економіку , але  усі
вони були не зовсім правильними . Одже ,  адміністрації  Гувера  не  вдалося
подолати кризу .



                Вступ у повноваження президента Ф.Д.Рузвельта


       Враховуючи ситуацію , губернатор Ф.Д.Рузвельт  в  листі  законодавцям
штата від 07 січня 1931 року , обіцяв що  його  адміністрація  –  “стане  на
путь невідкладної допомоги” , не дивлячись на те що матеріальна допомога  по
безробіттю “суперечить не тільки усім принципам соціальної політики  ,  а  і
усім  принципам  американського   громадянства   та   здорового   державного
управління .”
      Одже ,  коли  прийшов  до  влади  ,  Ф.Д.Рузвельт  одразу  ж  розпочав
аналізувати і шукати  методи  боротьби  із  кризою  .  Ще  на  передвиборній
кампанії , Ф.Д.Рузвельт казав , що державі та  народу  потрібно  йти  “новим
курсом” , одже , і программа Ф.Д.Рузвельта по лікуванню  економіки  отримала
ім’я “Новій курс”.
      Однак , перед прийняттям своїх повноважень  у  Ф.Д.Рузвельта  не  було
геть ніякої програми по оздоровленню економіки  .  Уся  його  программа  (як
потім свідчило його оточення) знаходилась  у  маленькій  записній  книжці  у
вигляді нотаток . Адже результати були більш ніж кращими .
      Повертаючись до передумов впровадження “Нового курсу” , можна  сказати
що основною причиною звісно-ж була економічна криза  ,  яка  з  кожним  днем
була все глибшою . На мою думку , без рішучих змін у державному устрію ,  та
зміни відношення держави до громадських справ , було не можливо .  Економіку
потрібно було лікувати . А повинен був  займатись  лікуванням  саме  уряд  .
Всеж - такі основна функція держави це регулювання суспільних відносин  ,  а
у США була політика державного “не  втручання”  .  І  доки  Ф.Д.Рузвельт  не
змінив відношення держави до  суспільства  та  внутрішню  політику  ,  криза
продовжувалась .



                   2. Суть «Нового курсу» Ф.Д.Рузвельта .

             Нова  адміністрація  та  конгрес  перш  за  все  були   змушені
розібратися з банківсько-фінінсними проблемами .  На  початку  березня  1933
року банки  припинили  функціонувати  .  Президент  був  змушений  оголосити
надзвичайне положення і зачинити усі банки .
      Надзвичайну сесію конгреса було перенесено з 9 березня на  6   ,  а  в
перші години своєї діяльності ,  конгрес  прийняв  надзвичайний  банківський
закон . Невдовзі , 10 березня , президент видав наказ  ,  який  забезпечував
встановлення абсолютного державного контролю  над  золотом  .  Цей  указ  не
давав змоги вивезти його за кордон , та займатися спекуляцією золота .  Уряд
отримав матеріальну змогу декретувати золотий зміст доллара , чим  згодом  і
скористався . Розширив державне втручання в банківську сферу , уряд  прийняв
рішення почати відродження вже с 13 березня . В цей день  було  відкрито  12
центральних банків Федеральної резервної системи (ФРС) .  Вранці  ,  ще  250
банків у різних містах було визнано “здоровими” ,  а  15  березня  стали  до
роботи усі без вийнятку банки .
       Наступним  кроком  адміністрації  Ф.Д.Рузвельта  ,   було   зменшення
кількості банків . У 1932 році їх було 6145 , а через рік їх вже  було  4897
, а за данними на 1939 рік працювали  5203  банки  з  капіталом  33,1  млрд.
долларів . Таким чином  у  період  з  1933  по  1939  рік  кількість  банків
зменшилась на 15% , а обсяг їх активів зріс на 37 % .
      16.06.1933 року було прийнято ще  один  “банківський”  закон  -  закон
“Гласса-Стігала” . Він поділяв депозитні та  інвестиціонні  операції  ,  тим
самим перекриваючи  можливість  займатися  спекулятивними  операціями  .  Ще
одним важливим введенням  було  страхування  депозитних  вкладів  які  ,  не
перевищують 2500 долларів . У1934 році  сумму  ,  яка  підлягає  страхуванню
підняли до 5000 долларів . У другій половині 1935 року , 14219 банків ,  які
мали вклади на 45 млрд. долларів , повинні були страхувати усі вклади ,  які
доходили до сумми 5000 долларів .
      Згідно до банківського закону 1935 року  ,  рада  керівників  отримала
контроль над резервом , який повинен залишатися в банках – членах ФРС  .  Це
означає , що рада зниженням  чи  підвищенням  рівня  резерву  ,  мала  змогу
впливати на ділову активність . Це дуже важливо тому , що діяльність  банків
опинилась під контролем державної влади .
      31 січня 1934 року , Ф.Д.Рузвельт видав закон , за яким золотий  зміст
доллара було знижено з 25 4/5 до 15 5/21 грама  ,  та  встановлено  ціну  на
золото  у  розмірі  35  долларів  за  унцію  .  Таким  чином   доллар   було
девальвовано на 12 %  .  Завдяки  цим  діям  процент  платні  по  облігаціях
знизився з 3,76 у 1932 році , до 2,39 у  1940  році  .  Банкіри  також  були
змушені  знизити  процентні  ставки  в  приватних  операціях  .   Корпорації
сплачували по кредитах 2,9 % , а не 4,25 % як раніше .
      Але банківська реформа - це не єдине що треба було робити  .  Була  ще
 проблема соціального захисту , яка теж хвилювала владу .  Одже  12.03.1933
 року адміністрація Рузвельта дала добро на асигнування у розмірі 500  млн.
 долларів , на здійснення допомоги  безробітним  .  Керівником  Федеральної
 адміністрації  по  здійсненню  надзвичайної  допомоги  (ФЕРА)   призначили
 Г.Гопкінса . Усього було витрачено на допомогу  безробітним  більш  ніж  4
 млрд. долларів . Однак безробітні віддавали перевагу не грошовій  допомозі
 , а громадським роботам .
      Першою отримала таку допомогу молодь . З квітня 1933 року ,  почалось
 відправлення молоді до  лісних  таборів  ,  де  вони  мешкали  на  повному
 державному забезпечені терміном  6  місяців  .  Одночасно  з  цим  ,  вони
 отримували платню у розмірі 30 долларів , 25  з  яких  вони  повинні  були
 відіслати до своєї родини . За 1933-1939 роки через ці  табори  пройшли  2
 млн. людей віком до 25 років .  Але  безробітні  це  не  єдині  кому  була
 потрібна допомога . Так у  серпні  1935  року  був  прийнятий  закон  який
 передбачував два види страхування – по старості та безробіттю . Фонди  для
 виплат утворювались за рахунок  налога  на  підприємців  ,  робітників  та
 службовців у розмірі 1% від заробленної  суми  .  Також  цим  законом  був
 створений пенсійний ліміт у розмірі 85 долл. на місяць .
 З безробіттям все виглядало інакше . Фонди  для  допомоги  утворювались  з
           налогу у розмірі 1% , яким було обкладено підприємців приймавших
 на роботу вісім та більш робітників .
      У тісному  зв’язку  з  цими  заходами  впроваджувалось  законодавство
 націлене на регулювання операцій на фондових  біржах  .  Так  у  1933-1934
 роках були прийняті два закони для регулювання біржевої  діяльності  .  На
 базі цих законів було створенно “Комісію по торгівлі акціями”  .  До  1937
 року в цю комісію звернулись 3500 компаній  для  реєстрації  їх  акцій  на
 загальну суму 13 млрд. долларів .  Іноді  комісія  зверталась  до  суду  з
 проханням не дозволяти тим чи іншим організаціям випуск акцій .
      16.06.1933 також було прийнято закон  про  відновлення  промисловості
 (National Industrial Recovery Act -  НИРА)  .  Завдяки  НИРА  за  короткий
 термін часу було сформовано 557 основних  та  189  допоміжних  кодексов  в
 отраслях .
       У  сфері  аграрної  політики  Ф.Д.Рузвельтом  12.05.1933  року   був
 прийнятий білль о допомозі фермерам (Agricultural Adjustment Act - AAA)  .
 Цей білль ставив  для  себе  головною  метою  підняти  рівень  цін  ,  щоб
 співвідношення між куплею та продажею стало таким як у період з 08.1909 по
 07.1914 років . Для досягнення цієї мети  було  знищено  10,5  млн.  акров
 хлопчатника , близько 6,5 млн. свіней а також  багато  іншої  продукції  .
 Також було об’явлено про виплату премій за зменшення посівних  платежей  .
 Но вже у 1936 році   ,  а  саме  1  березня  ,  був  підписаний  закон  “о
 збереженні плодородія почв та о  квотах  для  внутрішнього  ринка”  .  Цим
 законом було відкрито другий етап в аграрній  політиці  “Нового  курсу”  .
 Ціллю уряду залишилось підвищення цін на продукцію .
      16 лютого 1938 року був прийнятий закон завершуючий аграрну  політику
 “Нового курсу” . Був він направлений також на регулювання цін , тільки  не
 шляхом знищення , а шляхом зберігання продукції , яке стимулювалося урядом
 .
      Одже як можна побачити  основним  методом  боротьби  із  кризою  було
 державне втручання у всі сфери суспільного життя . Якщо  порівняти  методи
 Г.Гувера та Ф.Д.Рузвельта , то можна побачити що спільного  в  них  нічого
 нема . Адже Рузвельт не зважав уваги не те що держава втручається у справи
 підприємців та громадян . Він бачив  виход  із  економічної  кризи  тільки
 завдяки державному втручанню , та регулюванню урядом економічних  відносин
 між підприємцями . Одже як ми можемо побачити  його  программа  державного
 втручання спрацювала . Почав працювати соціальний  захист  ,  контроль  за
 виробництвом та збутом продукції , почалось відродження  виробництва  ,  і
 таке інше… Хоча деякі  його  методи  були  трішечкі  такими  не  гуманними
 (знищення сільскогосподарської продукції) , но саме  завдяки  цим  методам
 держава подолала кризу і почала розвиватися .  А  основний  метод  на  мою
 думку це всеж таки державне втручання , контроль та регулювання суспільних
 відносин , чого раніше не було .



             Значення “Нового курсу” у подальшому розвитку США.
      “Новий курс” мав дуже важливе значення для Сполучених Штатів . За  час
 правління Ф.Д.Рузвельта , було прийнято багато нових законів та  положеннь
 , які діють і по цей час .
      Наприклад:  5  липня  1935  року  було  прийнято  статут  про  трудові
 відносини , відомий як закон Вагнера . Цим законом , вперше в історії  США
 , проголошувались профспілкові права та захищались державним органом  який
 мав реальну владу . Основновною ціллю цього закону було зменшення класових
 конфліктів . Але він аж  ні  як  не  забороняв  робітникам  страйкувати  .
 Профспілкові права були спеціально  перелічені  в  ст.  7  .  В  статті  8
 перелічувались п’ять видів “несправедливої трудової практики”  підприємців
 . Підприємцям було заборонено втручання у здійснення  робітниками  прав  ,
 перелічених у ст. 7 . Для розслідування жалоб профспілок та робітників  на
 підприємців  ,  було  створено  Національне   управління   по   робітничім
 відносинам (НУРВ) . НУРВ мало право видавати розпорядження  які  підлягали
 виконанню , не виконувати  ці  розпорядження  було  можливо  тількі  після
 визнання їх недійсними окружним апеляціонним  судом  ,  та  підтвердженням
 цього рішення Верховним судом США .
      Але цим законом не було піднято заробітну платню . І завдяки  цьому  ,
 на  почетку  серпня  1935  року  профспілки  Нью-Йорка  ,   під   натиском
 безробітніх , розпочали серію страйків на громадських работах  (ВПА)  .  9
 серпня того-ж року до  страйку  приєдналось  ще  декілька  десятків  тисяч
 робітників . Страйкові рухи все нарастали та нарастали  ,  під’єднуючи  до
 себе нові й  нові  міста  .  Було  організовано  дуже  багато  мітінгів  ,
 демонстрацій .
      І всеж такі вони добилися своєї мети . 19 вересня 1935 року  Г.Гопкінс
 та Х.Джонсон викликали до столиці профспілкових лідерів Нью-Йорка .  Після
 п’ятидневних  переговоів  ,  профспілкові  лідери  повернулись  додому   з
 обіцянками влади підняти заробітну платню . В цей же день  страйк  у  Нью-
 Йорку був закінчен .
      Усього у 1936 році було 48 сидячіх страйка , із яких 35 було проведено
 молодими  профспілковими  організаціями   (КВП   –   комітети   виробничих
 профспілок) . Сидячі страйки 1936 року , були важливі тим  ,  що  у  цьому
 році тільки розпочинались основні темпи росту КВП у 1937-1938  роках  .  У
 1936 році також почалось гарно спланована массова  організаційна  компанія
 по втягненню у спілки робітників  главних  ,  високотрестированих  галузей
 промисловості  ,  котра  змінила  обличчя   американських   профспілок   ,
 підготовила важкий для капітолістів 1937 рік та значно  підняла  політичну
 вагу робітничого класу . Це не була кампанія яку придумав Д.Льюис та  його
 помічники , як іноді висловлювались історікі буржуазії . Це  була  класова
 боротьба  мільйонів  ,  це  була   героїчна   праця   тисяч   прогресивних
 профспілкових активістів , котра і заклала основи сучасного профспілкового
 двіженія .
      Одним із серьйозних досягнень профспілок хотілося б зазначити закон  ,
 котрий був підписаний президентом 30  червня  1936  року  “о  встановленні
 мінімальної заробітної платні та максимального  робочого  дня  ”  .  Таким
 чином починаючи з 1 жовтня 1936  року  любий  державний  заказ  до  часних
 організацій , з сумою більш ніж 10.000 долл. повинен був бути гарантованим
 із  боку  виробника  слідуючими  положеннями  :  підприємець  повинен  був
 дотримуватись умов праці ,  передбачені  статутом  ,  дотримуватись  рівня
 заробітної платні , визначеного міністром праці , встановити 40 –  часовий
 робочий тиждень , не наймати чоловіків молдше 16 років , та жінок  молодше
 18  років  ,  не  застосовувати  працю  ув’язнених  а  також  підтримувати
 нормальні санітарні умови .
      Контроль за здійсненням цього  закону  був  закріплений  за  міністром
 праці , який мав певні повноваження .
      6 вересня 1935 року Ф.Д.Рузвельт об’явив , що  реформи  закінчились  і
 бізнес має “передишку”  .  Вже  7-го  вересня  Білий  дім  отримав  багато
 телеграм з задоволеннями його заяви . Але  зроблений  у  1935  році  здвиг
 вліво “Нового курсу” (уступки профспілкам  та  робітничім  рухам)  залишив
 дуже глибокий слід у внутрішніх взаємовідносинах  господорюючого  класу  .
 Керівництво республіканської партії поставило під сумнів  “щирість”  цього
 жеста . Та 5 грудня  Національна  Асоціація  Промисловців  (НАП)  прийняла
 “платформу американської  промисловості”,  основні  пункти  якої  вимагали
 відмови від втручання Федерального уряду у  рішення  соціально-економічних
 питаннь . Таким чином починався  рух  промисловців  проти  реформ  “Нового
 курсу” ,  та  за  відродження  старих  принципів  регулювання  економічних
 відносин . Вслід за НАПом 11 грудня 1935 року з різкою  критикою  політики
 Ф.Рузвельта виступила Торгова палата . Наприкінці грудня 1935  року  ,  зі
 своєю програмою для конгресу виступила “Ліга свободи” .  А.Сміт  (керівник
 опозиції) на банкеті який відбувався у отелі “Mayflover”  у  Вашінгтоні  ,
 заявив що президент продався комуністам . С тих пір цей  вираз  увійшов  у
 лексікон  американців  ,  як  фальшивий   лозунг   проти   найнезначнішого
 лібералізму у політиці урядових кіл . 18 травня 1936 року , Верховний  суд
 відмінив закон Д.Гаффі  “про  регулювання  вугільної  промисловості”  .  1
 червня 1936 року під предлогом “захисту контракта”при наймі на роботу” був
 онулірован закон штату Нью-Йорк , передбачаючий  встановлення  мінімальної
 заробітної платні для жінок . Но не зважаючи на протирузвельтовський рух ,
 посилювалось розуміння того ,  що  посилення  ролі  держави  у  фінінсово-
 економічній сфері було вигідно бізнесу  у  цілому  .  Оцінюючи  банківське
 законодавство “Нового курсу” , Р.Тагвелл писав , що уряд знайшов  найкращу
 форму об’єднуючу урядове  регулювання  та  часну  ініціативу  .  Він  лише
 сумував з того приводу , що не усі банкіри розуміли , що “ці  заходи  були
 основним чином у їх інтересах” . Але тем не менш жоден із  рузвельтовських
 банківських законів не був відмінений Верховним судом . Але була одна дуже
 важлива відміна зі збоку Верховного суду , він відмінив закон  ААА  ,  але
 зразу після відміни , дивлячись на критичний стан сільського  господарства
 , був прийнятий інший закон , це був практично той же самий ААА , тільки з
 другими   методами   надходження   грошей   для   регулювання   сільського
 господарства .
      Але всі ці  нападки  на  рузвельтовські  реформи  ,  практично  нічого
 гарного правим силам не принесло .
      Спираючись на частку господорюючого класу та широкий фронт лівих сил ,
 Ф.Рузвельт та його  люди  ,  змогли  подолати  опір  справа  та  відстояти
 законодавство 1935 року . Але далі цьго , вони не пішли .
      Загострення взаємовідносин внутрі господорюючого класу  не  змогло  не
 вплинути на положення в обох партіях . Після  громадянської  війни  вагома
 різниця між цими партіями зникла .
      Одже “Новий курс” мав дуже велике значення що до  подальшого  розвитку
 соціальної та економічної політикі . Насамперед  він  встановив  межу  між
 робітниками та підприємцями . У ході  так  званої  “війни”  профспілок  та
 підприємців з’явились чіткі межи повноважень підприємців (заробітна платня
 , 40  годинний  робочій  день  ,  експлуатація  дітей  ,  та  інше)  ,  та
 визначились права робітників , а це на мою думку має дуже велике  значення
 дляч подальшого розвитку , та для сучасних Сполучених Штатів .



                     Значення “Нового курсу” у розвитку

                                інших держав .

      Економічна криза 1929-1933 років затронула в той чи іншій ступені  усі
капіталістичні  держави  .  Наслідками  виявились  –  різкий  спад  світової
торгівлі  ,  посилення  боротьби  за  ринки  збуту  товарів  ,   загострення
протирічч меж імперіалістичними державами . У  світі  капітала  розгорнулась
справжня торгова та митна війна . Наслідками кризи також  стали  обесцінення
валют , порушення міжнародних фінансових зв’язків  ,  банкрутство  банків  ,
створення стерлінгового блока під егідою Великобританії .
       Взагалі  що  до  зовнішньої  політикі  ,  адміністарція   Ф.Рузвельта
успадкувала її з традиційними основними  направленнями  та  відповідними  їм
доктринами : Монро в Латинській Америці  ,  “відкритих  дверей”  у  Азії  та
ізоляціонізма у відношені Європи . У двох словах цю політику  можна  назвати
політикою  “доброго  сусіда”  ,  як  її  називають  історикі   .   Серйозним
випробовуванням для політикі “доброго сусіда”  була  експроприація  Мексикою
великих земельних ділянок , які знаходились у власності громадян США  ,  для
проведення аграрної реформи . У вигляді контрмери США  відмінили  договір  з
Мексикою про закупівлю мексиканського срібла , що призвело  до  падіння  цін
на цей метал , та вимагав від Мексики виплати  компенсації  .  Мексика  всеж
такі  була  змушена  виплатити  компенсацію  ,  у  вигляді  виплат  нефтяним
компаніям .
      Завдяки  такій  політиці  була  прийнята  “Лімська  декларація”  ,  на
конференції 9-27 грудня 1938 року у місті Лім  (Перу)  .  У  цій  декларації
уряди американських держав домовились про континентальну солідарність  .  Ця
солідарність була виражена у “рішучості захищатись від іноземного  втручання
, використовуючи засоби , диктовані обставинами” .
      Дуже важливим зовнішньополітичним  актом  ,  який  заклав  основу  для
подальших стосунків , було визнання  Сполученними  Штатами  СРСР  .  Завдяки
нормалізації відносин СРСР та США перед урядом Сполучених  Штатів  гострішим
стало питання щодо відносин на Дальному Сході . Рузвельт  вже  було  починав
розмови про війну із Японією . Встановлення діпломатичних відносин  між  США
та СРСР , співпало з новими зусиллями  СРСР  по  забезпеченню  всезагального
миру . Радянський Союз висунув ідею  Тихоокеанського  пакту  про  ненапад  .
Сполучені Шати довгі роки не підтримували цей пакт , хоча і не  відмовлялись
від нього . Вони дотримувались так званої мовчанки  .  При  цьому  Сполучені
Штати були не проти щоб СРСР та Японія розпочали між  собою  війну  .  Таким
чином США притримувальсь нейтралітету , який вони  закріпили  законодавством
у серпні 1935 року . Як предлог для відмови від політичної співпраці з  СРСР
, вони використовували проблему боргів россійських дореволюційних  урядів  .
Цим законом вони відгородили себе від втручання  до  справ  Європи  .  Таким
чином США “вмили руки” у самий відповідальний момент . Одже коли уся  Європа
робила все можливе  для  запобігання  Фашистській  агресії  ,  США  відійшли
прикрившись нейтралітетом . Таким чином нормальних політичних стосунків  між
СРСР та США у ці часи не виходило . Хоча ще у листопаді 33-го  року  ,  вони
заключили “джентельменськеий договір” . У цьому договорі  Російська  сторона
погоджувалась частково погасити борги  .  В  обмін  на  це  Сполучені  Штати
прибігли до закону Джонсона , хоча  Радянський  союз  ніяких  обов’язків  на
себе по старим боргам  не  брав  .  Одже  Радянський  Союз  не  мав  бажання
погоджуватись  на  небажаний  прецедент  .  Наприкінці   січня   1935   року
держдепартаментофіційно  заявив   про   припинення   радянсько-американських
переговорів  по  фінансово-економічним  питанням  .  Внаслідок  цього   було
зачинено генеральне консульство США у Москві і т. д…
      Завдяки цьому жесту зі збоку Сполученних Штатів , СРСР обмежив  імпорт
із США , а діючі  замовлення  без  особливих  проблем  розмістив  за  межами
Сполученних Штатів .
      Незважаючи не це деяких результатів вдалось досягти у 1935 році . У
квітні 1935 року , радянська сторона заявила о збільшенні закупок у США .
Але Сполученні Штати відмовились . У серпні 1937 року за ініціативою СРСР
була заключена торгова угода . Угода була правовою базою для двохстороньої
торгівлі , та кожен рік продовжувалась , доки у 1951 році , Сполучені Штати
одностороннім актом не денонсували її .
      Одже  у  зовнішній  політиці  Сполучені  Штати  обрали  роль  “Доброго
сусіда” тим самим , вони хотіли відгородити себе від  військових  дій  .  Не
всі держави Європи та Світу  схвалювали  цей  вибір  .  Але  всеж  такі  США
відгородили себе від другої світової війни . І практично не приймали  у  ній
участі . Цією політикою , США заробили собі ім’я “доброго сусіда”  на  довгі
роки . Чим на мою думку кращого для себе нічого не зробили . Але  всеж  такі
під час “нового курсу” було закладено гарну основу  для  зовнішньополітичних
та економічних відносин . Визнання СРСР відкрило новий шлях  до  розвитку  .
Та на мою думку це було важливим рішенням не тільки для Сполучених Штатів  ,
а й гарним напрямком для подальшого розвитку та взаємодії для  іншіх  держав
. Окремо для СРСР .



                                  Висновок.

      Із зробленної мною  роботи  можна  зробити  дуже  обширні  висновки  .
Поперше про саму націю , їх внутрішній настрій , ідеологію ,  позиції  ,  та
таке інше…
      Але хотілося б зазначити деякі моменти ,  які  мали  важливе  значення
для розвитку США , інших країн , її внутрішньої  та  зовнішньої  політикі  ,
економікі , суспільного устрою та перш за все парвової бази .
      На мою думку на першому місці стоїть сам президент  ,  це  людина  яка
змогла підняти державу із глубокої економічної кризи ,  підібрати  необхідні
методи для подолання кожної окремої проблеми ,  та  на  скількі  це  можливо
відгородити суспільство від небажаних проблем  (у  часності  війни)  .  Його
методи по своїм принципам не мали нічого важкого . Важливим  був  підхід  до
тої чи іншої справи , пошук  методів  ,  котрі  б  підходили  до  саме  цієї
проблеми , та задовольнили максимальну кількість  людей  .  Методи  боротьби
він був змушений знаходити миттєво , бо того  вимагав  стан  держави  та  її
економіка . Одже знайдені методи повинні були підходити ,  бо  на  переробку
не було часу . Найважливійшими звісно ж були перші 100  днів  після  приходу
до влади . У ці дні було закладено основу для подальшої реформи .
      Мабуть друге місце займає соціальна реформа яка повинна була бути
здійсненною , на мою думку , ще задовго до кризи . Але завдяки принципам
урядових службовців не була зроблена . Знов таки завдяки президентові ,
було зроблено занодавчу базу для розвитку цієї галузі . Завдяки цій базі ,
розвинулись профспілки , які в свою чергу розпочали діяльність по захисту
робітників , вплинули на уряд , завдяки чому було встановленно мінімальну
заробітну платню та максималну тривалість рабочого дня . Після появи
профспілок з’явилась реальна сила , яка могла на законних підставах
захищати права робітників . А це дуже важливе досягнення .
      Ще хотілося б зазничити вагу деякіх зовнішньополітичних дій . Хоча
деякі дії не схвалювали інші держави та окремі люди , вони були спрямовані
насамперед на захист держави в цілому , та кожного громадянина окремо .
Також стосовно зовнішньої політики , хотілося б визначити яку роль зіграло
визнання Сполученими Штатами СРСР . Налагодження стосунків в деякій мірі
пом’якшили відносини між двома великими державами , що в майбутньому
зіграло дуже важливу роль . Було заключено доровора націлені на покращення
економічних відносин , політичних відносин та в інших напрямках . В
економічному напрямку було закладено гарний фундамент для подальшого
розвитку взаємовідносин .
      А взагалі у двох словах це можна охарактеризувати як правильно
встановлене законодавство . Правові заходи що було впроваджено під час
реформ принесли США багато гарних результатів та правову основу для
подальшого економічного та політичного розвитку .



Список використаної літератури.

1 . “История США”  из-во Наука 1985 г.
2 . С.В.Иванов “Война с бедностью Ф.Д.Рузвельта”  1989 г.
3 . В.Е.Коломойцев “100 дней президента Рузвельта”  1997 г.
4 . И.В.Галкин  “На пути в Белый дом” 1991 г.
5 . Е.В.Ананова  “Новейшая история США”  1962 г.
6 . В.Л.Мальков  “Новый курс в США”  1973 г.
7 . М.З.Шкундин  “К истории государственно-монополистической социальной
политики”  1980 г.
8 . М.Батурин  “США и Мюнхен: из истории американской внешней политики 1937
– 1928 г.г.” 1961 г.
9 . В.Л.Мальков и Д.Г.Наджафов  “Америка на перепутье 1929 – 1933 г.г.”
1967 г.
10 . Э.А.Иванян  “Белый дом: президенты и политика”  1976 г.
11 . Н.Н.Яковлев  “Франклин Рузвельт – человек и политик”  1969 г.


смотреть на рефераты похожие на "Новый курс президента Ф.Д. Рузвельта"