Политология

Основні напрямки зовнішньої політики України


  2 липня 1993  року  Верховна  Рада  України  схвалила  “Основні  напрямки
зовнішньої політики  України”.  Цей  документ  визначає  базові  національні
інтереси України і завдання її зовнішньої політики, містить засади, на  яких
реалізується зовнішньополітична діяльність нашої держави.
  В документі, зокрема, зазначається, що  з  огляду  на  його  геополітичне
становище, історичний досвід, культурні традиції, багаті  природні  ресурси,
потужний  економічний,  науково-технічний  та   інтелектуальний   потенціал,
Україна має всі можливості стати  спливовую  світовою  державою,  виконувати
значну роль в забеспеченні політико-економічної стабільності в Європі.
  Зовнішня політика України спрямовується на виконання таких  найголовніших
завдань:
   . утвердження і розвиток України як незалежної демократичної держави;
   . забеспечення стабільності міжнародного становища України;
   . збереження територіальної цілістності  держави  та  недоторканості  її
     кордонів;
   . включення національного господарства у світову економічну систему  для
     його повноцінного економічного розвитку, підвищення добробуту народу;
   . захист прав та  інтересів  громадян  України,  її  юридичних  осіб  за
     кордоном, створення  умов  для  підтримання  контактів  з  зарубіжними
     українцями і  віхідцями  з  України,  надання  їм  допомоги  згідно  з
     міжнародним правом;
   . поширення в  світі  образу  України  як  надійного  і  передбачуваного
     партнера.
  Засади, на яких наша держава реалізує свою зовнішню  політику,  базуються
на  дотриманні  загальновизначних  норм  і  принципів  міжнародного   права,
статуту ООН, Хельсінського  Заключного  акту,  Паризької  хартії  для  нової
Європи та інших документів НБСЄ.
  Україна здійснює відкриту зовнішню політику і прагне до співробітництва з
усіма заінтересованими партнерами, уникаючи залежності  від  окремих  держав
чи груп держав.
  Вона розбудовує свої двосторонні та  багатосторонні  відносини  з  іншими
державами та міжнародними організаціями на основі принципів  добровільності,
взаємодопомоги,  рівноправності,  взаємовигоди,  невтручання   у   внутрішні
справи.
  Україна, наголошується в документі, не є  ворогом  жодної  держави.  Вона
беззастережно   засуджує   війну   як   знаряддя   національної    політики,
додержується  принципу  незастосування  сили  та  загрози  силою  і   прагне
вирішувати будь-які  міжнародні  спори  виключно  мирними  засобами.  Ми  не
висуваємо жодних териториальних претензій до своїх сусідів, так само,  як  і
не визначаємо жодних териториальних претензій до себе.
  В сучасних умовах, підкреслюється в документі, додержання прав людини  не
є лише внутрішньою спавою окремих держав.
  Україна  додержується  принципу   неподільності   міжнародного   миру   і
міжнародної безпеки і вважає,  що  загроза  національній  безпеці  будь-якої
держави становить загрозу загальній безпеці і миру у всьому світі.  В  своїй
зовнішній політиці вона обстоює підхід “безпека для  себе  –  через  безпеку
для всіх”.
  Наша держава керується принципом  примату  права  в  зовнішній  політиці,
визначаючи пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права перед  нормами
внутрішньодержавного права. Її неодмінний принцип  –  сумлінне  використання
всіх своїх міжнародних зобов'язань.  Належним  чином  ратіфіковані  договори
Україна вважає частиною свого внутрішнього права.
  У  своїй  зовнішній  політиці  Україна   спирається   на   фундаментальні
загальнолюдські  цінності  і  засуджує  практику  подвійних   стандартів   в
міждержавних стосунках.
  Україна  виступає  проти  присутності  збройних  сил  інших   держав   на
українській  території,  а  також  проти  розміщення  іноземних  військ   на
територіях  інших  держав  без  ясно  висловленої  згоди  цих  держав,  крім
випадків застосування міжнародних санкцій відповідно до статуту ООН.
  Згідно  з  вимогами  міжнародного  права,  Україна  здійснює   неозброєні
примусові  санкційні  заходи  у  випадках  міжнародних  правопорушень,   які
завдають їй шкоду.
  Україна застосовує свої Збройні Сили у випадках  актів  збройної  агресії
проти  неї  та  будь-яких  інших  збройних  зазіхань  на  її   териториальну
цілістність та недоторканність державних кордонів  або  на  виконання  своїх
міжнародних зобов’язань.
  Україна вважає себе, на рівні з усіма колишніми радянськими республіками,
правонаступницею Союзу РСР і не визнає будь-яких переваг і винятків з  цього
принципу для жодної з держав-правонаступниць без належним  чином  оформленої
згоди свіх цих держав.
  Головними  сферами  зовнішньополітичної  діяльності  України  є  розвиток
двосторонніх  міждержавних  відносин,  розширення  участі  в   європейському
регіональному  співробітництві,  співробітництво  в   рамках   Співдружності
незалежних  держав,  членство  в  ООН  та  інших  універсальних  міжнародних
організаціях.  Пріоритетними  напрямами  двосторонніх  відносин  України   є
активний розвиток стосунків з  такими  групами  держав:  західні  держави  –
члени ЄС та НАТО,  географічно  близькі  держави,  країни  Азії,  Азіатсько-
Тихоокеанського регіону, Африки та Латинської Америки.
  З прикордонними державами, говориться в документі, Україна  має  на  меті
укласти повномаштабні договори про добросусідство і співробітництво, в  тому
числі для остаточного підтвердження існуючих державних  кордонів,  створення
атмосфери взаємної довіри та  поваги,  розбудови  дружніх  і  взаємовигідних
партнерських відносин у всіх галузях. В цьому  контексті  кожна  прикордонна
держава є стратегічним партнером України.
  В “Основних напрямках зовнішньої політики Украіни”  звертається  особлива
увага на те, що у звя’зку з особливостями історичного розвитку і  специфікою
геополітичного і геоекономічного положення України домінантною  двосторонніх
відносин з прикордоними  державами  є  українсько-російські  відносини.  Для
України вони є стосунками “особливого  партнерства”,  оскільки  від  їхнього
характеру  значною  мірою  залежатиме  доля   прогресивного   демократичного
розвитку як України, так і Російської Федерації, стабільність в Європі  і  в
усьому  світі.  Продіючи  будь-яким  територіальним  претензіям  чи  спробам
втручання у свої  внутрішні  справи,  Україна  вживатиме  всіх  заходів  для
переведення  стосунків  з  Росією  в   русло   справжнього   добросусідства,
взаємоповаги і партнерства. В цьому контексті надзвичайно  важливе  завдання
полягає  в  активізації  діяльності,  спрямованої  на   усвідомлення   обома
сторонами безперспективності і згубності курсу на конфронтацію в украінсько-
російських відносинах.
  Розбудова  стосунків  з  західноєвропейськими  державами,  говориться   в
документі, створить умови для віднвлення   давніх  політичних,  економічних,
культурних,  духовних  зв’язків   України   з   європейською   цивілізацією,
прикорення  демократизації,  проведення  ринкових  реформ  та   оздоровлення
національної економіки. Таке співробітництво стане надійним  підгрунтям  для
розширення  участі  України  в  європейських   структурах   та   майбутнього
інтегрування  її  господарства   до   загальноєвропейського    і   світового
економічного простору. В  цьому  контексті  особливе  значення  для  України
мають відновини із Сполученими Штатами Америки.
  Географічно близькі держави разом  з  деякими  прикордонними  країнами  є
своєрідним мостом між Україною та  заходом  Європи.  Україна  розвиватиме  з
ними повномасштабні дружні  відносини.  Таке  співробітництво  розширюватиме
смугу стабільності і миру  навколо  України,  сприятиме  її  утвердженню  як
впливової європейської держави, торуватиме шляхи  до  широких  політичних  ,
економічних, культурних, наукових,  гуманітарних  стосунків  з  Центральною,
Північно-Східною  Європою.  Розгалужені  і  стабільні  стосунки  України   з
географічно   близькими   державами   є   необхідною   умовою   повноцінного
інтегрування України у сім’ю європейських  народів,  її  активної  участі  в
регіональному і субрегіональному співробітництві.
  В документі зазначається, що Україна розвиватиме двосторонні відносини  з
азиатськими,  африканськими,   латиноамериканськими   державами,   а   також
країнами Азіатсько-Тихоокеанського регіону.
  Окреслюючи  основні  напрямкирегіонального  співробітництва   України   в
Європі, документ перераховує такі пріоритети  в  цій  галузі:  діяльність  у
рамках Наради з безпеки і співробитництва в Європі  (НБСЄ),  участь  в  Раді
Північноатлантичного  співробитництва   та   Північноатлантичної   асамблеї,
розвиток контактів з Радою Європи та іншими європейськими структурами.
  Україна   розвиватиме   свою   зовнішньополітичну   активність    і    на
субрегіональних   напрямках,   зокрема   у    Черноморському    економічному
співробітництві та Дунайській комісії, налагоджуватиме  широкі  контакти  на
Середземноморському  напрямку,  дотримуватиметься  курсу  на   включення   в
співробітництво  в  рамках  Центральноєвропейської  ініціативи,   прагнутиме
підтримувати тісні контакти з  Вишеградською  групою,  Північною  Радою,  та
Радою  держав  Балтійського  моря,  розвиватиме  співробітництво   у   межах
Карпатського єврорегіону.
  В документі підкреслюється, що перспективною метою української зовнішньої
політики є членство України в Європейських Співтовариствах,  а  також  інших
західноєвропейських або загальноєвропейських структурах.
  Україна, як одна із засновниць Співдружності незалежних держав,  розвиває
співробітництво з країнами – учасницями СНД відповідно  положень  угоди  про
Співдружність  незалежних  держав  із  Застереженнями  до  неї,   зробленими
Верховною Радою України.
  Україна виступає за розвиток найширших торговельно-економічних  та  інших
зв’язків   між   країнами   СНД   на   засадах   суверенного    партнерства,
рівноправності  і  взаємовигоди.Вона  відстоюватиме  позиції   збалансованої
господарської  діяльності  в  рамках  СНД  як  необхідного  етапу  на  шляху
спровадження цивілізованих форм розвитку  інтеграційних  процесів.  Визнаючи
потребу тісної економічної взаємодії в  рамках  СНД,  Україна  виходитиме  з
того, що нагальною потребою сучасного етапу є перегляд старих і  перехід  до
нових форм інтеграції, кі  б  сприяли  якнайшвидшому  входженню  України  та
інших заінтересованих країн СНД в европейську і світову економічну систему.
  Україна, говориться в документі, уникатиме участі  в  інституціоналізації
форм  міждержавного  співробітництва  в  рамках  СНД,  здатних   перетворити
Співдружність в  наддержавну  структуру  федеративного  чи  конфедеративного
характеру.

  Україна підтверджує свій намір стати в майбутньому без’ядерною  державою.
Скорочення та знищення ядерної  зброї,  яка  розташована  на  її  території,
Україна  пов’язує   з   наданням   їй   ядерними   державами   та   світовим
співтовариством надійних гарантій національної безпеки.
  Одночасно з пошуками міжнародних гарантій  своєї  безпеки,  говориться  в
документі, Україна дбає про розбудову власниз  Збройних  Сил  відповідно  до
принципу необхідної оборонної достатності. Військова  доктрина  України  має
оборонний характер і передбачає створення армії, озброєної сучасними  видами
зброї  та  налагодженням  військово-політичного  співробітництва  з  іншими,
насамперед, сусідними  державами  та  міжнародними  огранізаціями,  зокрема,
НАТО та ЗЄС.
  Ефективне здійснення зовнішньої політики, говориться в документі, вимагає
наявності механізму її правового, фінансового,  матеріального  та  кадгового
забезпечення,  розгалуженої  інфраструктури  зарубіжних  органів   зовнішних
зносин.
  Під    керивництвом    Президента    України     практична     реалізація
зовнішньополітичної діяльності забеспечується Кабінетом Міністрів України  і
здійснюється Міністерством закордонних справ, іншими  центральними  огранами
державної виконавчої влади на основі Конституції і законів України.
  В той же день Верховною Радою України ухвалено відповідну Постанову,  яка
зобов’язує Кабінет Міністрів, Мінестерство закордонних  справ,  дипломатичні
і консульські представництва за кордоном, інші  міністерства  та  відомства,
які беруть участь в  реалізації  зовнішньополітичного  курсу,  керуватися  в
роботі “Основни напрямками зовнішньої політики України”.




смотреть на рефераты похожие на "Основні напрямки зовнішньої політики України"