Бухгалтерский учет и аудит

Методичні аспекти аналізу та аудиту фінансової звітності підприємства




                            МАГІСТЕРСЬКА  РОБОТА
                                  НА ТЕМУ:
                         «МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ АНАЛІЗУ
                ТА АУДИТУ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА».



                                   ЗМІСТ.

Вступ.

1. Фінансова звітність підприємства як об’єкт аналізу і аудиту.
   1. Склад, структура та порядок формування фінансової звітності.
   2. Перспективи вдосконалення фінансової звітності підприємства в країні.

2. Методика аналізу фінансового стану підприємства.
   1. Загальний аналіз фінансового стану підприємства.
   2. Аналіз платоспроможності підприємства.
   3. Аналіз фінансової стійкості підприємства.
   4. Шляхи вдосконалення аналізу фінансового стану підприємства

3. Методика аудиту фінансової звітності.
   1. Теоретичні основи аудиту фінансової звітності підприємства.
   2. Аудит балансу підприємства.
   3. Аудит дебіторсько-кредиторської заборгованості.
   4. Аудит фінансових результатів підприємства.
   5. Документальне забезпечення аудиту.

4. Аналіз і аудит фінансової звітності в умовах функціонування АРМ.

Висновки.

Література.

Додатки.


                                   ВСТУП.

       В  сучасних  економічних  умовах  діяльність  кожного  господарюючого
суб’єкта  являється  предметом  уваги  широкого  кола   учасників   ринкових
відносин  (організацій  і  осіб)  ,які  зацікавленні  в   результатах   його
функціонування. На основі доступної їм звітно-облікової інформації  вказанні
особи  намагаються  оцінити  фінансове  положення   підприємства.   Основним
інструментом для цьогослугує економічний  аналіз,за  допомогою  якого  можна
об’єктивно оцінити внутрішні і зовнішні відносини об’єкта, що  аналізують  :
охарактеризувати  його  платоспроможність  ,ефективність   і   прибутковість
діяльності ,перспеутиви розвитку  ,а  потім  по  його  результатам  прийняти
обгрунтовані рішення.
      Економічний аналіз являє собою процес ,побудований на  вівченні  даних
про фінансовий стан підприємства і результатах його діяльності в минулому  з
метою оцінки майбутніх умов і результатів діяльності. Таким чином  ,головною
метою економічного аналізу є зниженя  неминучої  невідомості,  пов’язаної  з
прийняттям економічних рішень, орієнтованих на майбутнє.
      Економічний аналіз дає можливість оцінити:
майновий стан підприємства
степінь підприємницького ризику,наприклад,можливість  погашення  зобов’язань
перед трейтіми особами
достатність капіталу для поточної діяльності і догосторокових інвестицій
потребу в додаткових джерелах фінансування
здатність до нарощування капіталу
раціональність залучення займаних коштів
обгрунтованість політики розподілу і використання прибутку
обгрунтованість вибору інвестицій та ін.
      Сучасний економічний аналіз має  певні  відмінності  від  традиційного
аналізу  фінансово-господарської  діяльності.  Насамперед  це  пов’язана  із
зростаючим  впливом   зовнішнього   середовища   на   роботу   підприємства.
Посилилась  залежність  фінансового   стану   господарського   об’єкту   від
зовнішніх економічних процесів, надійності  контрагентів  (постачальників  і
покіпців)  ,ускладнення  організаційно-правових   форм   функціонування.   В
результаті інструментарій сучасного  економічного  аналізу  розширюється  за
рахунок нових прийомів і зособів, які дозволяють враховувати ці явища.
      Не дивлячись на значну невизначеність в роботі підприємств, в  останій
час посилюється роль прогнозного аналізу,  який  дозволяє  складати  бізнес-
плани.
       Намагаючись  вирішити  конкретні  питання  і  отримати  кваліфікованк
оцінку фінансового положення, керівники підприємств все  частіше  прибігають
до   допомоги   економічного   аналізу.   При   цьому,   як   правило,   вже
незадовільняються   констатуванням   виличини   показників   звітності,    а
розраховують  отримати  конкретне  заключення   про   дотатність   платіжних
засобів,нормальних співвідношень власного  і  залученого  капіталу,швидкості
обігу капіталу і причинах її зміни, типах фінансування тих  чи  інших  видів
діяльності.
      В цих умовах змінюється роль бухгалтерії, в чиї  функції  все  частіше
входить не  лише  ведення  поточного  обліку  і  складання  звітності,  а  і
економічний аналіз виключно в цілях управління  підприємством.  Задовільнити
нові  вимоги  адміністрації  може  лише  бухгалтер-аналітик,  який   здатний
розібратися в економіці підприємства, виявити всі її хворі місця  на  основі
фінансово-облікових   даних,   зрозуміло    і    чітко    встановити    міри
впорядковуючого характеру.
       Аналіз   фінансового   стану   підприємства   є   важливим   розділом
економічного аналізу.
      На сучасному етапі аналіз фінансового стану  підприємства  знаходиться
в  поступовому  розвитку  і  вдосконаленню,  але  аналіз  фінансового  стану
сучасний ще не  відповідає  повністю  новим  вимогам  проведення  фінансової
роботи підприємства.
      В ринкових умовах слово діяльність підприємства нпбуває нових  форм  і
направлень. Внаслідок цього  і  фінансовий  стан  підприємства  аналізується
звимогами цих змін.
       Існують  складності  проведення   аналізу   фінансового   стану   ,що
обумовлено:
     1. нестабільністю економіки
     2. кризовим станом
      В  умовах  постійної  зміни  інформації  богато  фінансово-економічних
показників  розрахованих  на  певний  час  ,  можуть  надалі  загубити  свою
цінність для аналузу у зв’язку  з  нестабільністю  національної  валюти,  по
якій розраховувався цей показник.
      Повну перешкоду аналізу фінансового стану підприємства дають :
      -різні форми власності,наприклад, чимало показників ,що характеризують
фінансовий стан  акціонерних  підприємств  не  можуть  бути  розраховані  по
причині відсутності або слабкогорозвитку у державі ринку цінних паперів,  де
б оберталися акції цих підприємств  і  по  яким  можна  б  було  судити  про
положення емітентів.
      -нестабільність законодавчої бази (фінансовогоі податкового права), це
також ускладнює проведення аналізу фінансового стану підприємства.
      У  вітчизняній  економічній  науці   недостатньо   приділялось   уваги
проведенню аналізу фінансового стану, так як наукрва  праця  в  цій  області
губить свою актуальність ще до видання.
      Основним  завданням   проведення   економічного   аналізу   є   оцінка
результатів  господарської  діяльності  за  попередній  та   поточні   роки,
виявлення  факторів  ,  які  позитивно  чи  негативно  вплинули  на  кінцеів
показник  роботи  підприємства,  прийняти  рішення  про  визнання  структури
балансу  задавільною   (незадовільною),   а   підприємство   платоспроможним
(неплатоспроможним) та подання пропозицій Кабінету  Міністрів  України  щодо
доцільнлсті  внесення  цього  підприємства  до   Реєстру   неплатоспроможних
підприємств та організацій.
       При написанні дипломної роботи  мною  були  використані  звітні  дані
орендного підприємства “Сузір’я”. Орендне підприємство “Сузір’я” створено  у
порядку реорганізації їдальні АНТК ім.  Антонова   25.02.92р.  ОП  являється
юридичною особою і діє на підставі Статуту і законодавства України.
       Містцезнаходження підприємства: м. Київ, вул. Туполева 1.
       Метою ОП являється насичення ринку  хлібобулочними  і  кондитерськими
виробами, діяльність у сфері громадського харчування на території АНТК.
       ОП являється юридичною особою, має  самостійний баланс, розрахунковий
і валютний рахунки, фірмову назву, круглу печатку.ОП набуло права  юридичної
особи  з  моменту  державної  регістрації.  ОП  для  досягнення  мети  своєї
діяльності має право від свого імені  укладати  угоди,  придбавати  майно  і
нести зобов’язання, бути позивачем і відповідачем у суді.
       Для   більш   раціонального   ведення   бухгалтерського   обліку   на
підприємстві використовується бухгалтерська програма для  малих  підприємств
“1-С” бухгалтерія.



                                  1 РОЗДІЛ.

        ФІНАНСОВА ЗВІТНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА ЯК ОБ’ЄКТ АНАЛІЗУ ТА АУДИТУ


      1.1.Склад, структура та порядок формування фінансової звітності.


      На сьогоднішній день в Україні утворилась нова економічна система,  що
побудована на ринкових відносинах.  Якісні  зміни  торкнулися  всіх  ділянок
управління, в тому числі і бухгалтерський облік.
      Для  здійснення  управління  підприємством  необхідно  використовувати
нові методи управління і  сучасні  технічні  засоби  побудови  різноманітних
інформаційних систем.
      У бухгалтерському обліку одночасно поєднуються три види  управлінських
робіт ,завдяки чому бухгалтерський облік  виконує  три  самостійні  функції:
інформаційну ,контрольну , та аналітичну.
       Діяльність  кожного  підприємства  в   першу   чергу   будується   на
раціональній  організації  бухгалтерського  обліку,   від   цього   залежить
обгрунтований розподіл грошових коштів, рентабельність та  платоспроможність
підприємства, а також багато інших показників.
      В бухгалтерському обліку використовують всі три види  вимірників,  але
основним  для  нього  є  грошовий  вимірник,  за   допомогою   якого   можна
узагальнити всі  господарські  факти-  явища  та  процеси.  Ті  господарські
факти,  які  не  мають  грошової  оцінки,  в   бухгалтерському   обліку   не
відображаються.
            Отже бухгалтерський облік є основним і єдиним видом  обліку,  за
допомогою якого фіксація  роботи  підприємства  здійснюється  в  цілому,  як
сукупності.
       Особливістю розвитку економіки сьогодні є те, що керівникам необхідно
навчитись самостійно приймати управлінські рішення,  щодо  подальших  шляхів
розвитку підприємств. Ці труднощі  пов’язані  з  більш  як  семидесятирічним
функціонуванням планової економіки в нашій державі.
       Управління як процес є актом  трудової  діяльності  працівників.  Він
відбувається із застосуванням знарядь і предметів праці. Предметом  праці  в
процесі управління є  інформація,  а  знаряддям  її  на  сучасному  етапі  є
технічні засоби  вимірювання,  сприйняття,  реєстрації,  передачі,  обробки,
аналізу, зберігання і розмноження інформації.
       При ринкових  відносинах  має  вплив  як  внутрішнє  так  і  зовнішнє
середовище.  До  зовнішнього  належать  такі  зовнішні  прямі  і   посередні
змінності: політичні, законодавчі та інші  органи;  економіка,  конкуренція,
постачальники, технології; соціальні, культурні та інші відносини. У  кожній
з них відбуваються постійні зміни обставин, які також впливають  на  об’єкти
управління  та  його  внутрішні  змінності   (мета,   структура,   завдання,
технологія, працівники).
       Щоб зазаначені об’єкти управління в умовах ринкової економіки успішно
діяли, надзвичайно важлива  компетентність,  професійна  підготовленість  та
заповзятість, нарешті, комп’ютерна грамотність як керівників так і  фахівців
різних  рівнів.  Для  успішного   виконання   своїх   посадових   обов’язків
зазначеним  працівникам  в  умрвах  нових  економічних  відностин   потрібно
використовувати нові форми та методи організації управління.
       До внутрішніх чинників впливу відносяться такі  чинники  як  напрямок
діяльності конкретного підприємства, його структуру, асортимент  пропонуємої
продукції чи послуг, а  токож  важливе  місце  займає  якість  та  структура
внутрішньогосподарського  обліку.  Це  є  продовження,  а  точніше  подальше
поглиблення  ,  деталізація  даних  бухгалтерського  фінансового  обліку   в
частині затрат та доходів діяльності, коли  розкривається  вся  ефективність
придбаних ресурсів, їх переробки, технологічних  та  організаційних  рішень,
мотивації, тощо. Цей облік становить комерційну таємницю  підприємства.  Він
будується для конкретного  підприємства  виходячі  з  характеру  технологій,
організаційних    рішень.    Основними    користувачами     інформації     з
внутрішньогосподарського   обліку   є   керівники,   власники,    замовники,
менеджери. Це конфедиційна, таємна, бухгалтерська інформація.
       Особливе місце в прийнятті управлінських рішень займає  бухгалтерська
звітність, на  підставі  якої  розрахувати  такі  важливі  для  підприємства
коефіцієнти  ,  як  коефіцієнт  ліквідності,  платоспроможності,  фінансової
незалежності та інші.
      Бухгалтерська звітність підприємства являє собою систему  узагальнених
показників ,які характеризують підсумки  господарсько-фінансової  діяльності
підприємства за минулий період  (місяць  ,квартал  ,рік).  Вона  складається
шляхом  підрахунку  ,  групування  і  спеціальної  обробки  даних  поточного
бухгалтерського обліку і є завершальною його стадією.
      Звітність підприємсва складається за єдиними формами  та  інструкціями
Міністерства фінансів України ,погодженими з Мінстатом України.
      Головні вимоги ,що ставляться до звітності,-  це  реальність  ,ясність
,своєчасність ,єдність методики звітних  показників,співставленість  звітних
показників з минулими часами.
       За  періодичністю  складання  і  подання  звітність  поділяється   на
внутрішньорічну ,місячну ,квартальну,піврічну ,дев’ятимісячну та річну.
        Внутрішньорічну   звітність   називають   поточною   звітністю   або
періодичною.
        Звітність   підприємства    використовується    самими    власниками
,підприємсвами для аналізу  та  контролю  виконання  договірних  зобов’язань
,аналізу господарської діяльності ,для складання планів на майбутнє.
      Крім того звітність подається:
      -у вищу  за  підпорядкованістю  організацію  ,якщо  така  є  ,з  метою
керівництва роботою підприємства.
      -податковій  інспекції  -для  контролю  за  правильністю  платежів  до
бюджету та аналізу діяльності підприємства.
      -установам банку (для контрлю за використанням банківського кредиту  )
якщо таке передбачено кредитним договором.
      -органам Мінстату для статистичної обробки .
      Бухгалтерська звітність повинна бути подана підприємством  не  пізніше
встановленого строку наступного за звітним періодом місяця  ,а  річна  -  не
пізніше встановленого строку наступного за звітним року. Склад (обсяг  )  та
порядок  складання  бухгалтерських   звітів   затверджується   Міністерством
фінансів України.
      Відповідно до діючого порядку до складу бухгалтерської  звітності  ,не
залежно від того ,за який час вона складається ,обов’язково входить баланс.
      На практиці більшість підприємств щомісячно складає для  своїх  потреб
бухгалтерський  баланс  та  різні  форми  ,що  потрібні   для   оперативного
керівництва.
      За нормативними актами ,діючими в більшості країн світу,  підприємства
повинні подавати бухгалтерську звітність обов’язково  один  раз  на  рік  за
результататми діяльності.
      За рік кожне підприємство повинне  подати  бухгалтерську  звітність  у
такому обсязі:
      -баланс підприємсва - форма №1
      -звіт про фінансові результати та їх використання - форма №2
      -звіт про фінансово-майновий стан підприємства – форма №3
      До річного бухгалтерського звіту  обов’язково  додається  пояснювальна
записка ,в якій викладаються основні фактори ,що вплинули  в  звітному  році
на підсумки діяльності підприємства ,і висвітлюється фінансовий та  майновий
стан.
       Бухгалтерські  звіти  -  баланси  та  інші  форми  фінансового  звіту
складаються та подаються у відповідному складі  та  у  втановлені  строки  в
органи ,які визначено законодавством.
       Бухгалтерський   баланс   діяльності   підприємсва   є   узагальненим
документом (форма №1 ) ,форма його затверджується  Міністерсвом  фінансів  і
Мінстатом  .Форма  балансу  наведена  у  додатку  №......В  активі   балансу
показується склад засобів  господарства  та  їх  розміщення  ,  у  пасиві  -
джерела утворення  зособів  господарства.  У  балансі  відображаються  також
результати господарської діяльності.
      Бухгалтерський  баланс складається на підставі бухгалтерських  записів
,підтверджених  виправдовувальними   документами.Вихідними   для   складання
бухгалтерського балансу є  головна  книга  ,данні  оборотних  відомостей  за
синтетичними та аналітичними рахунками.
      Бухгалтерська  звітність  має  бути  подана  підприємтвом  не  пізніше
встановленого строку наступного за звітним періодом місяця,  а  річна  –  не
пізніше встановленого строку наступного за звітним року.  Склад  та  порядок
складання  бухгалтерських  фінансових  звітів  затверджується  Міністерством
фінансів України.      Датою подання бухгалтерського балансу вважається  для
іногородніх   підприємств   день   відправлення   за   штампелем   поштового
підприємсва.  Керівник  підприємсва  несе  відповідальність   за   порушення
термінів подання звітності.
      Розгляд і затвердження балансів ( звітів ) виконуються  відповідно  до
діючого законодавства.
      Організація ,яка приймає баланс ,виявляє помилки і  вносить  правки  з
повідомленням. Правки вносяться в баланс за грудень звітного року.  Виявленя
помилки після затвердження балансу коректуються  в  бухгалтерському  балансі
за січень наступного року.
      Першочергову увагу в управлінні господарством потрібно  зосередити  на
фінансовій  діяльності  підприємства  ,раціональному   та   ефективному   їх
використанні фінансових ресурсів. Фінансова  діяльність  охоплює  сукупність
операцій  по  надходженню  і  витраченню  засобів  у  грошовій   оцінці   та
ефективному їх використанні в процесі виробництва та реалізаціх продукції  і
товарів
      Раціональна фінансова діяльність сприяє здійсненню основного  принципу
господарської діяльності- самостійності підприємства.
      Самостійність передбачає те  що  ,ресурси  ,вкладенні  у  підприємство
,повинні     окупатись     прибутком,відповідному     нормативному     рівню
рентабельності,  що  забезпечує   самофінасування   ,тобто   стає   можливим
забезпечення підприємства у власних фінансових  ресурсах  по  формуванню  та
ефективному використанню всіх господарських засобів (  як  основних  ,так  і
оборотних ) ,розширення виробництва і поліпшення  соціальнокультурної  сфери
за  рахунок  грошових  надходжень  від  діяльності  (  реалізації  продукції
,виробів і послуг та товарів ) .  Але  в  процесі  господарської  діяльності
використовують не лише власні кошти  підприємства  ,а  й  залучені  кошти  у
вигляді кредитів банку та інших джерел.  Обов’язковою  умовою  при  цьому  є
своєчасне їх повернення за рахунок власних нагромаджень.
       Розглянемо  принципи  складання  балансу  найбільш   поширених   форм
бухгалтерського  обліку  -  журнально-ордерну  ,спрощену   і   діалогову   з
використанням автоматизованого робочого місця бухгалтера (АРМ).
        Журнально-ордерна   форма   обдіку   застосовується   на    багатьох
підприємствах народного господарства України.
      Ця форма  бухгалтерського  обліку  основана  на  принципі  накопичення
даних  первинних  документів  в  розрізі  ,які  забезпечують  синтетичний  і
аналітичний  облік  засобів  і  господарських  операцій  по  всім   розділам
бухгалтерського обліку.
      Первинні дані систематизуються і накопичуються в  облікових  регістрах
,які дають можливість  відобразити  всі  засоби  ,які  підлягають  обліку  і
господарських операціїй по використанню цих засобів за звітний  місяць  .  В
накопичувальних   регісрах   записи   проводяться   в   розрізі   показників
,необхідних  для   керівництва   і   контроля   за   фінансово-господарською
діяльністю підприємства, а також для складання всієї звітності .
      основним регісром  являються  журнал-ордери.  У  випадку  необхідності
отримання   аналітичних   даних   використовуються   допоміжні    відомості.
Підсумкові дані переносяться в журнал-ордери.
      Всі журнал-ордери  і  допоміжні  відомості  побудовані  по  кредитовій
ознаці  регістрації  господарських   операцій   по   синтетичним   рахункам.
Сиснтетичні  дані  регіструютьсяпо  даних  первинних  документів  тільки  по
кредиту відповідних рахунків і кореспонденції з дебітованими рахунками.
      Підсумкові дані журнал-ордерів в кінці місяця переносяться  в  Головну
книгу .
      Записи по кредиту кожного синтетичного рахунка ,  у  кореспонденції  з
дебітовими рахунками відбуваються  повністю  в  одному  будь-якому  журналі-
ордері. Обороти по дебету відповідного  синтетичного  знажодяться  в  різних
журналах-ордерах  по   мірі   регістрації   в   них   записів   по   кредиту
кореспондованих в них рахунків.
      Деякі журнал-ордери призначені для відображення  операцій  по  кредиту
декількох синтетичних рахунків, пов’язаних по  своєму  економічному  змісту.
Підсумкові дані  журнал-ордерів  підлягають  обов’язковій  звірці  з  даними
первинного обліку.
      В  Головній  книзі  показується  вступне  сальдо  ,поточні  обороти  і
вихідне  сальдо  по  кожному  синтетичному   рахунку.   В   Головній   книзі
відображають поточні обороти тільки  по  синтетичним  рахункам.  Обороти  по
кожному  рахунку  відображаються  одним  записом  ,а  обороти  по  дебету  в
кореспонденції з кредитованими рахунками.
      Сума дебетових оборотів в  Головній  книзі  повинна  відповідати  сумі
кредитових оборотів ,так як і сальдо відповідно повинні бути рівними.
      Сальдовий баланс складається за даними Головної книги з  використанням
в необхідних випадках окремих показників із облікових регістрів.
      На багатьох  малих  підприємствах  України  використовується  спрощена
форма обліку.  Спрощена  форма  обліку  може  вестись  :  по  простій  формі
бухгалтерського обліку ,( без використання  регістрів  обліку  майна  малого
підприємства) і по формі бухгалтерського обліку  з  використанням  регістрів
обліку майна малого підприємства.
      Малі підприємства ,які  здійснюють  незначну  кількість  господарських
операцій ,не мають власного майна і в процесі виробництва продукції і  робіт
,пов’язаних з великими затратами матеріальних ресурсів , можуть вести  облік
всіх операцій тільки в книзі обліку господаоських  операцій,  яка  являється
регістром аналітичного і синтетичного обліку на основі якого  можна  скласти
баланс і звітність.
       Малі  підприємства  можуть  застосовувати   для   обліку   фінансово-
господарських операцій  відомості  обліку  по  відповідним  рахункам  .Кожна
відомість застосовується для обліку операцій по одному  із  використовуваних
рахунків бухгалтерського обліку. Сума  любої  операції  записується  в  двох
відомостях одночасно: в одній -  по  дебету  рахунка  з  вказуванням  номера
кредитованого рахунку , а в другій - по кредиту кореспондованого  рахунка  з
аналогічним записом номера дебетованого рахунка.
      Підсумкові дані  фінансово-господарської  діяльності  ,відображають  в
шахматній відомості.
      На  основі  шахматної  відомості  складається  оборотна  відомість  по
рахунком .Дані ,розраховані в оборотній відомості ,являються  підставою  для
складання бухгалтерського балнсу і звітності.
      До  бухгалтерської  звітності  висувають  наступні  вимоги:правдивість
,реальність ,єдність ,ясність.
       У звіті про фінансові результати у  1-му  розділі  по  кожній  статті
зазначаються дані, які базуються на даних бухгалтерського балансу  та  іншої
зведеної звітності.
       У  розділі  “Використання  прибутку”  приводять  розшифровку  сум  по
основних напрямках використання прибутку, тобто:
       -суми податку на  прибуток  та  інші  платежі  в  бюджет  за  рахунок
прибутку;
       -відрахування на утворення підприємствамирезервного фонду;
       -відрахування  до  фонду  коштів,  що  направляються  на  розвиток  і
вдосконалення виробництва;
       -відрахування до фонду коштів, що направляються на соціальні потреби;
       -відрахування до фонду заохочення;
       -відрахування на благодійні цілі;
       -інші цілі.
       У розділі 3 “Платежі до бюджету” показують платежі до бюджету, що  їх
вносить  підприємство  за  рахунок  всіх  джерел,   згідно   з   інструкцією
Міністерства фінансів  України  щодо  застосування  Законів  про  податки  з
підприємств, об’єднань, організацій, з громадян України, іноземних  громадян
та осіб без громадянства.
       У розділі 4 “Затрати і витрати, що врвховуються при обчислення  пільг
з податку на прибуток” показують  суми  основних  витрат,  що  одеожують  за
рахунок чистого прибутку і приймаються при нарахування пільг за податком  на
прибуток підприємства.
       Звіт про фінансово-майновий стан включає наступні статті:
       1.Рух фондів:
       статутний фонд, додатковий капітал, резервний фонд, фонд  коштів,  що
спрямовані  на  розвиток  і  вдосконалення  виробництва,  фонд  коштів,  які
спрямовані на соціальні потреби, фонд  заохочення,  нерозподілений  прибуток
минулих років, резерв на покриття наступних витрат і платежів, фонд  охорони
праці, цільове фінансування з бюджету, цільове фінансування з  позабюджетних
фондів, інші фонди спеціального призначення.
       2.Використання коштів бюджету та позабюджетних фондів:
       3.Спрямування  коштів  до  цільових  і  позабюджетних  фондів  та  на
споживання.
       4.Наявність та рух основних засобів.
       5.Наявність та рух нематеріальних активів.
       6.Фінансові вкладення.
       7.Норма власних оборотних коштів.
       8.Наявність власних оборотних коштів.
       9.Переоцінка товарно-матеріальних цінностей.
       10.Іноземні інвестиції.
       11.Нестачі, крадіжки і псування цінностей.
       12.Об’єкти житлово-комунального і соціально-культурного призначення.
       13.Позабалансові активи і пасиви.



  1.2.Перспективи вдосконалення фінансової звітності підприємства в країні.

       На сучасному етапі функціонування суспільства в Україні  відбуваються
істотні зрушення , що призводять до змін у веденні  бухгалтерського  обліку.
Це  насамперед  пов’язано  з  намаганням  наблизити  облік  до   міжнародних
стандартів і нестабільною законодавчою базою.
      На протязі  девяностих років шла  безперервна  роботапо  вдосконаленню
бухгалтерського обліку на Україні  з  застосуванням  міжнародних  стандартів
прийнятих  в  міжнародному  суспільстві  фінансової  звітності.   Почали   з
розробки введення методики бухгалтерського обліку для спільних  підприємств,
що з’явились наприкінці восьмидесятих років.
       У 1992 році  було  запропоновано  і  прийнятий  новий  план  рахунків
бухгалтерського  обліку.  Спеціалісти  пропонують  перейти  на   європейську
структуру планів рахунків; що складаються з  десяти  класів  з  трьохзначною
нумерацією  кодів  синтетичних  рахунків;  двома-рьома  резервними   класами
рахунків для організанізації управлінського ,в тому  числі   калькуляційного
обліку.  Неприйнятна  умова  токого  переходу  повна  зміна  кодування   тих
синтетичних  рахунків  що  використовуються,  це  призведе  до  необхідності
перебудлви комп’ютерних програм бухгалтерского обліку,  дезорганізує  работу
бухгалтерів, аудиторів, податкових інспекторів і  інших  зацікавлених  осіб.

      Работа над проектом  Закону  про  бухгалтерський  облік  показала,  що
жорстке регламентування  методології  і  організації  бухгалтерского  обліку
неприйнятне. Необхідно переходити  до  нових   регламентующих  документів  і
стандартів бухгалтерского обліку.  Першим  був  затвердженний  стандарт  про
облікову політику підприємства,що  містив  загальні  правила  бухгалтерского
обліку, що  застововуються  в  міжнародній  практиці  фіноесового  обліку  і
звітності..
      Ще одним необхідним елементом вдосконалення звітності  я  вважаю  може
бути прийняття стандарту  бухгалтерського  обліку  «Бухгалтерська  звітність
підприємства»,  який  максимально  наблизить  її  структуру   і   зміст   до
міжнародних привил, що застосовуються в Об’єднаній Європі та інших  країнах.
В цьому стандарте  визначено  ,  що   достовірною  вважається  бухгалтерская
звітність, основанная на системному бухгалтерскому обліку, інформація  якого
формується виходячі з принципів і правил, викладенних в  документах  системи
нормативного регулювання  бухгалтерского  обліку  в  Україні.  Цей  стандарт
дасть поштовх для развитку спільних підприємств.
      В умовах  нестабільності  економічної  ситуації  більш  гостро  стоїть
питання про  стан  бухгалтерского  обліку  на  підприємстві  так  як  багото
підприємств  виходять  на  міжнародний  ринок,  і  це  потребує   скорійшого
вдосконалення  нормативної  бази   бухгалтерского   обліку   і   податкового
законодавства.
      Інструкцією  «Про  порядок  заповнення  форм  річного  бухгалтерського
звіту підприємства» зі змінами і доповненнями від 19 лютого  1998  року  №37
дещо  полегшено  порядок  заповнення  балансу  підприємства.  Так  внесеними
змінами відмінено абзац ,що був присвячений переходу до  нової  національної
валюти.  Інструкція  в  новій  редакції  враховує  зміни,  що  відбулися   в
бухгалтерському обліку основних засобів  з  вступом  в  силу  Інструкції  по
бухгалтерському обліку балансової  вартості  груп  основних  фондів  від  20
липня 1997 року №159. В минулому варіанті балансова  вартость  ототожнюється
з початковою , , хоча в валюту балансу  не  попадала,  а  була  лише  точкою
відрахунку для визначення остаточної вартості. Відмінено також  вказівка  на
необхідність  щомісячного  відображення   в   інвентарних   картках   і   на
аналітичних регістрах суми нарахованого за  місяць  зносу  основних  фондів.
Раніше  по  статті  «Нематеріальні  активи»    відображались   також   права
власності підприємства  на  окремі  квартири  в  житлових  будинках,  що  їм
належать.  Внесена  стаття  «Розрахунки  та  інші  короткострокові   пасиви»
-конкретизація в адресовані суми кредиторської заборгованості  до  2  або  3
розділу пасива в залежності  від  строка  її  погашення  призвана  скоротити
свободу вибору, що дозволяла варіювати підсумкові значення  того  чи  іншого
розділу при розрахунку  окремих  узагальнених  показників  фінасового  стану
підприємства. Однією з важливих  проблем  обліку  є  те,  що  бухгалтерський
облік розбігається з податковим, що ускладнює роботу бухгалтерів.
       Сучасний рівень  розвитку  наукових  технологій  змушує  підприємства
незалежно від форм власності застосовувати прикладні  пакети  бухгалтерських
програм. Однією з негативних рис сучасног  ринку  бухгалтерських  програм  є
те, що продавці не адаптують їх під конкретне підприємство,  тому  виникають
певні  труднощі  при  роботі  з  цими  продуктами,  і  підприємства  змушені
залучати до роботи інженерів-програмістів для подальшої доробки і  адаптації
програми.
       До складу фінансової (бухгалтерської) звітності підприємств у країнах
з розвинутою ринковою економікою включають:
      1. бухгалтерський баланс.
      2. Звіт про прибутки.
      3. Звіт про рух грошових коштів.
      4. Додатки.
       Річний звіт супроводжується  пояснювальною  запискою  до  фінансового
звіту.
       У більшості країн  світу  застосовують  типові  форми  бухгалтерської
звітності, які розробляються і затверджуються в національному  маштабі.  Так
, для країн Європейського Союзу (ЄС) форми і звіт річного фінансового  звіту
компаній регулюється Четвертою Директивою ЄС,  прийнятою  1978  році.  Кожна
країна- учасниця ЄС, може уточнювати форми і  зміст  звітності  залежно  від
своїх національних особливостей, зберігаючі загальні принципи їх побудови.
       Проте  в  деяких  країнах  типові   форми   фінансової   звітноті   в
національному  маштабі  не   розробляються   і   не   затверджуються   (США,
Великобританія, Канада, тощо). Компанії (фірми)  самостіцно  обирають  форму
подання звітів (більш  чи  менш  деталізовану)  відповідно  до  національних
вимог щодо їх змісту та принципів фомування.
       У багатьох країнах світу для малих підприємств, які  мають  невеликий
господарський оборот, передбачено складання і подання так  званих  спрощених
звітів.
       Суть спрощених фінансових звітів полягає в тому, що вони  складаються
за формами з меншою деталізацією, з більш узагальненими статтями балансу  чи
позиціями доходів і витрат звіту про прибутки.
       Підприємства  ,  які  належать  до  такої   категорії,   визначаються
законодавчо. В країнах ЄС при цьому беруться до уваги три критерії:
       -сума (валюта) балансу;
       -доход від реалізації;
       -чисельність персоналу підприємства.
       Якщо  підприємство  вкладається  в  два  з  цих  критеріїв,  то  воно
відноситься до категорії малих (невеликих). У національній  валюті  Франції,
наприклад, ці показники сягають таких рівнів:
       -сума (валюта) балансу- до 1.5 млн. франків.
       -доход від реалізації- до 3.0 млн. франків.
       -чисельність персоналу- до 10 чол.
       При цьому за суму  балансу  береться  сума  активів  підприємства  за
принципом  нетто   (чистого)   стану.   Величина   доходу   від   реалізації
визначається  сумою  реалізації  продукції,   робіт   та   послуг   основної
діяльності мінус надані клієнтам знижки і мінус податок на  додану  вартість
иа інші подібні податки. Чисельність персоналу розраховується ,  як  середнє
арифметичне від кількості постійного персоналу на  кінець  кожного  кварталу
року.
       У більшості країн  фінансова  звітність  складається  іподається  для
зовнішніх  користувачів  з  річним  інтервалом,   тобто   після   закінчення
календарного ( або  так  званного  фінансового)  року.  Але  для  внутрішніх
потреб вона складається , здебільшого, з коротшим інтервалом (помісячно  або
поквартально).
       Обов’язкова адреса, куди  підприємства  повинні  подавати  звітність,
регулюється кожною державою.
       У різних країнах  є  певні  особливі  групування  статей  балансу.  В
більшості  західноєвропейськихкраїн  статті  активу  балансу  групуються   і
розміщуються  згори  донизу  в  міру  зростання  ліквідності   господарських
засобів (активів). Під  ліквідністю  засобів  при  цьому  слід  розуміти  їх
спроможність перетворитись, трансформуватись у грошові  кошти  (готівку)  за
якийсь певний час.
       Статті пасиву балансу групуються і  розміщуються  згори  до  низу  за
ознакою зменшення часу, необхідного для повернення боргів.
       В  США,  Англії,  Канаді  та  деяких  інших  країнах  статті  балансу
групуються у зворотньому до нашого порядку.
       Щодо  форми  подання  балансу,  то  в  міжнародній  практиці  є   дві
найважливійші форми:
       1.двостороння форма, за якою активи підприємства розміщуються ліворуч
        (актив балансу), а зобов’язання і власний капітал-  праворуч  (пасив
        балансу).
       2.одностороння або послідовна форма, за  якою  послідовно,  згори  до
        низу, розміщуються актив і пасив балансу.
       Важливо розрізняти за  суттю  та  змістом  основні  розділи  балансу:
оборотні   активи,   необоротні   активи,   короткострокові    зобов’язання,
довгострокові зобов’язання, власний капітал.
       Звіт про прибутки та збитки (зві про прибутки і збитки або  звіт  про
фінансові результати) є обов’язковою формою фінансового звіту  підприємства.
Основна  його  мета-   надати   інформацію   користувачам   про   формування
фінансового результату підприємства.
       Зміст  звіту  про  прибутки  та   збитки   визначається   міжнародним
стандартом № 5 “Інформація , яка підлягає розкриттю у фінансових звітах”.
       Як відомо,  у  фінансовому  обліку  фінансовий  результат  діяльності
підприємства визначається порівнянням доходів та  витрат  звітного  пкріоду.
При  цьому  звіт  про  прибутки  та  збитки  може  мати   одноступеневий   і
багатоступеневий формат. Звіт за одноступеневим форматом складається з  двох
розділів. Перший розділ- це перелік усіх  доходів,  одержаних  підприємством
за звітний період. Другий розділ- це перелік  усіх  витрат  підприємства  за
звітний період. Різниця між  загальною  сумою  доходів  та  загальною  сумою
витрат покаже фінансовий результат (прибутки чи збитки).
       Звіт за багатоступеневим форматом містить інформацію,  котра  показує
послідовний  процес  формування  кінцевого  фінансового   результату.   Крім
чистого  прибутку,  такий  звіт  містить   проміжні   показники   фінансових
результатів:  валовий  доход  (прибуток),   прибуток   основної   діяльності
(операційний  прибуток),  результат  фінансових  та  надзвичайних  операцій,
прибуток до оподаткування, чистий прибуток.
       Коротко звіт про прибуток  за  багатоступеневим  форматом  корпорації
наведено у додатках № 1. Слід зазначити, що  проміжні  показники  фінансових
результатіввизначаються групуванням і  порівнянням  відповідних  доходів  та
витрат.  Так,   порівняння   доходу   від   реалізації   (чистого   продажу)
зсобівартістю   реалізованої   продукції,   визначається    валовий    доход
(прибуток). При цьому стаття “чистий продаж” включає  доход  від  реалізації
мінус повернення товарів покупцями та мінус  суми  наданих  покупцям  знижок
ціни. Собівартість реалізованої продукції  включає  так  званні  продуктивні
витрати:   прямі   матеріальні   витрати,   прямі   трудові    витрати    та
загальновиробничі витрати (непрямі витрати на рівні цехів).
        Торгові підприємства у цій статті відображають  фактичну  купівельну
вартість реалізованих товарів.
       Окремо відображаються у звіті операційні витрати, які ще  називаються
витратами витратами періоду. До них  належать  витрати  на  збут  продукції,
адміністративно-господарські  витрати,  витрати  на   амортизацію   основних
засобів загальногосподарського призначення.
        Різниця між валовим  прибутком  і  сумою  реалізаційних  витрат-  це
операційний прибуток або прибуток основної діяльності.
       У звіті про прибутки  та  збитки  окремо  відображаються  доходи  від
фінансових операцій (одержані  відсотки  з  облігацій,  дивіденди  з  акцій,
тощо) та витрати від них, а також  результат  фінансових  операцій,  доходи,
витрати і результат надзвичайних (позареалізаційних) операцій.
        В результаті прибуток  до  оподаткування  визначається  алгебраїчною
сумою  проміжних  результатів:  операційного  прибутку  та  результатів  від
фінансових та надзвичайних  операцій.  Чистий  прибуток,  що  залишається  у
розпорядженні підприємства- це різниця між  прибутком  до  оподаткування  та
сумою податку на прибуток.
       Схему звіту про  прибуток  країн  ЄС  наведено  нижче.  У  ній  чітко
виділяються три сфери діяльності: основна діяльність,  фінансова  діяльність
та позареалізаційна діяльність.
       В країнах членах ЄС форма звіту про прибутки та збитки затверджується
в національному маштабі і є єдиною для всіх  підприємств.  В  таких  країнах
як США, Англія, Канада та деяких інших форма звіту  довільна  щодо  переліку
доходів, витрат, їх деталізація та групування.
       В останні роки звіт про рух грошових коштів є обов’язковим  у  складі
фінансової звітності підприємств розвинених зарубіжних країн. Його  зміст  і
методика  складання  регулюється  міжнародним   стандартом   бухгалтерського
обліку № 7 “Звіт про руз грошових коштів”.
       Головне призначення звітупро рух грошових коштів- надати користувачам
інформацію про те, з яких джерел надходили гроші на  підприємство,  по  яких
напрямках і на які цілі витрачались  гроші,  як  змінився  залишок  грошових
коштів за звітний період.

                                                                    Схема 1.

                                          Схема звіту про прибуток країн ЄС.


 Доходи основної діяльності                    Витрати основної діяльності



                   Фінасовий результат основної діяльності



                              Доходи                               фінансові
Витрати фінансові



                        Результат фінансових операцій



                                                            Позареалізаційні
Позареалізаційні
                            (надзвичайні)                             доходи
(надзвичайні) витрати



                   Фінасовий результат основної діяльності



  Прибуток  до   оподаткування                                  Податок   на
прибуток



                               Чистий прибуток



       При цьому рух грошових коштів відображається у звіті по  трьох  видах
діяльності: поточна (основна) діяльність, інвестиційна діяльність,  фінасова
діяльність. Це дає можливість оцінити  раціональність  використання  коштів,
напрямки  діяльності  підприємства,   платоспроможність,   скласти   прогноз
подальшого розвитку.
                                                                  Таблиця 1.

                        Види діяльності підприємства.

|НАДХОДЖЕННЯ ГРОШЕЙ   |ДІЯЛЬНІСТЬ           |СПЛАТА ГРОШЕЙ        |
|Від продажу товарів і|Поточна діяльність   |Виплата зарплати     |
|послуг               |                     |Оплата постачальникам|
|Проценти по виданих  |                     |                     |
|позичках і придбаних |                     |Оплата інших витрат  |
|цінних паперах       |                     |Сплата податків      |
|                     |                     |Сплата процентів     |
|Надходження від      |Інвестиційна         |Придбання майна      |
|продажу майна, цінних|діяльність           |Придбання цінних     |
|паперів і погашення  |                     |паперів              |
|наданих позичок      |                     |Надання позичок      |
|Від випуску акцій та |Фінансова діяльність |Погашення облігацій  |
|облігацій            |                     |та інших боргів      |
|Отримання позичок    |                     |Виплата дивідендів   |
|                     |                     |Викуп власних акцій  |

       Найдостовірнійшу інфорамацію для складання цього звіту можна одержати
даними  бухгалтерського   обліку,   належшим   чином   організувавши   облік
надходження та витрачання грошей по  трьом  видам  діяльності.  Проте  такий
шлях занадто трудомісткий.  У  зарубіжних  країнах  звіт  про  рух  грошових
коштів (щодо основної діяльності) складається шляхом  коригування  ,  іншими
словами  трансформування  звіту  про  прибутки  і  збитки.   Відповідно   до
міжнародних стандартів  облік  доходів  і  витрат  ведеться  за  методом  їх
нарахування, що знаходить відображення у звіті про фінансові  результати.  А
тому можлива ситуація, коли підприємство має прибутки, але не  має  реальних
грошових коштів.
       Є два методи коригування звіту про  прибутки:  прямий  і  не  прямий.
Прямий метод передбачає коригування кожної статті звіту про прибутки,  тобто
включення негрошових доходів і негрошових витрат , додаток № 3.
       Непрямий метод  передбачає  трансформуваннякожної  статті  звіту  про
прибутки та збитки. За цим методом коригування зазнає сума чистого прибутку-
 вона коригується в суму грошових коштів від поточної діяльності.
       Крім основних форм фінансової звітності, передбачається також додатки
до звітності. Вони потрібні, щоб надати користувачам  детальнішу  аналітичну
інформацію стосовно окремих статей звітності, а також  додаткову  інформацію
для   поглибленого   розкриття   фінансової   і    господарської    політики
підприємства. Питання змісту додатків до звітності  здебільшого  вирішується
національним  законодавством  та  національними  стандартами  обліку.  Проте
багато позицій може вирішуватися в міжнародному маштабі.
       Перелік  додатків  до  фінансової  (бухгалтерської)   звітності,   що
передбачені Четвертою Директивою для країн ЄС:
       1. методи оцінки різних статей  річних  звітів  і  методи  підрахунку
          вартісних виправлень
       2. назва і місцезнаходження  зареєстрованого  офісу  підприємства,  у
          яких компаніях володіє певним відсотком статутного капіталу
       3. кількість і номінальна (або облікова) вартість акцій, випущених за
          звітний рік в межах дозволеного статутного  капіталу  (  за  видам
          акцій)
       4. існування будь-яких сертифікатів  участі,  конвертованих  боргових
          зобов’язань
       5. суми заборгованості, які слід сплатити  не  раніше,  ніж  через  5
          років
       6. загальна сума будь-яких фінансових  зобов’язань,  не  включених  у
          баланс, якщо ця інформація уточнює оцінку фінансового положення
       7. чистий товарооборот у розрізі категорій діяльності та географічних
          ринків
       8. середня кількість осіб, найнятих на роботу за фінансовий  рік  (за
          категоріями персоналу) та соціальні витрати
       9. вплив оцінки статей на суму прибутків та збитків за фінансовий рік
      10. різниця між  податками,  нарахованими  у  фінансовому  році  та  у
          попередні роки
      11. сума винагород працівникам  адміністративного,  управлінського  та
          контрольного органів залежно від їхньої відповідальності
      12. сума авансів і кредитів , наданих  працівникам  адміністративного,
          управлінського та контрольного органів.



                                  2 РОЗДІЛ.
               МЕТОДИКА АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

            2.1.Загальний аналіз фінансового стану підприємства.

       Фінансовий стан підприємства – це здатність підприємства  фінансувати
свою діяльність. Він характеризується забезпеченістю фінансовими  ресурсами,
необхідними  для  нормального  функціонуваня  підприємства,  потребою  в  їх
розміщенні і  ефективністю  використання,  фінансовими  взаємовідносинами  з
іншими юридичними особами, платоспроможністю і фінансовою стійкістю.
       Фінансовий стан може бути стійким, нестійким  і  кризовим.  Здатність
підприємства своєчасно проводити платежі,  фінансувати  свою  діяльність  на
розширеній основі свідчить про його хороший фінансовий стан.
       Фінансовий  стан   підприємства   залежить   від   результатів   його
виробничої,  комерційної  і  фінансової  діяльності.   Якщо   виробничий   і
фінансовий плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на  фінансовий
стан  підприємства.  І  навпаки,  у  результаті   недовиконання   плану   по
виробництву і реалізації продукції відбувається підвищення її  собівартості,
зменшення виручки і суми прибутку і як  наслідок  –  погіршення  фінансового
стану підприємства і його платоспроможності.
       Стійкий фінансовий стан в свою чергу  здійснює  позитивний  вплив  на
виконання виробничих планів і забезпечення  потреб  виробництва  необхідними
ресурсами. Тому  фінансова  діяльність  як  складова  частина  господарської
діяльності   направлена   на   забезпечення   планомірного   надходження   і
використання  грошових   ресурсів,   виконання   розрахункової   дисципліни,
досягнення раціональних пропорцій власного і залученого капіталу і  найбільш
ефективного  його  використанння.  Головна   мета   фінансової   діяльності-
вирішити, де, коли і як використовувати фінансові  ресурси  для  ефективного
розвитку виробництва і отримання максимального прибутку.
       Для того щоб вижити в ринкових  умовах  і  не  допустити  бункрутства
підприємства, необхідно добре знати, як  керувати  фінансами,  якою  повинна
бути структура капіталу по складу і джерелам утворення, які  частку  повинні
займати  власні кошти, а яку-  залучені.  Необхідно  знати  і  такі  поняття
ринкової економіки, як ділова  активність,  ліквідність,  платоспроможність,
кредитоспроможність підприємства,  поріг  рентабельності,  запас  фінансової
стійкості,  ступінь  ризику,  ефект  фінансового  важелю  і  інші,  а  також
методику їх аналізу.
       Головна мета аналізу- своєчасно виявляти і попереджувати  недоліки  у
фінансовій діяльності  і  знаходити  резерви  покращення  фінансового  стану
підприємства і його платоспроможності.
       При цьому необхідно вирішувати наступні задачі.
      1. На основі вивчення причин взаємозв’язку  між  різними  показниками
         виробничої,  фінансової  і  комерційної  діяльності  дати   оцінку
         виконання  плану  по  надходженню  фінансових   ресурсів    і   їх
         використанню з позиції покращення фінансовго стану підприємства.
      2.  Прогнозування  можливих   фінансових   результатів,   економічної
         рентабельності, виходячі із реальних умов господарської діяльності
         і  наявності  власних  і  залучених  ресурсів,  розробка   моделей
         фінансового стану при різних варіантах використання ресурсів.
      3. Розробка конкретних міроприємств, направлених на  більш  ефективне
         використання фінансових ресурсів і  укріплення  фінансового  стану
         підприємства.
       Аналзом фінансового стану займаються не лише керівники  і  відповідні
служби підприємства,  а  і  його  засновники,  інвестори  з  метою  вивчення
ефективності використання ресурсів, банки для  оцінки  умов  кредитування  і
визначення  ступеню  ризику,   постачальники   для   своєчасного   отримання
платежів, податкові інспекції  для  виконання  плану  надходжень  коштів  до
бюджету, тощо. У відповідності з цим  аналіз  поділяється  на  внутрішній  і
зовнішній.
       Внутрішній аналіз проводиться службами підприєсмтва і його результати
використовуються для планування, контролю і прогнозування фінансового  стану
підприємства. Його мета- встановити планомірне надходження  грошових  коштів
і розмістити власні і залучені кошти таким чином, щоб забезпечити  нормальне
функціонування підприємства, отримання максимального прибутку  і  виключення
банкрутства.
       Зовнішній   аналіз    здійснюється    інвесторами,    постачальниками
матеріальних  ресурсів,  контролюючими  органами   на   основі   публікуємої
звітності. Його мета-  встановити  можливість  вигідно  вкласти  кошти,  щоб
забезпечити максимум прибутку і виключити ризик втрати.
       Все, що має вартість, належить підприємтсву і відображається у активі
балансу  називається  його  активами.  Актив  балансу   містить   дані   про
розміщення капіталу, що є в розпорядженні підприємства, тобто про  вкладання
його у конкретне майно і матеріальні цінності,  про витрати підприємства  на
виробництво і реалізацію продукції і про залишки вільної  грошової  готівки.
Кожному виду розміщеного капіталу відповідає окрема  стаття  балансу  (табл.
2).

                                                                  Таблиця 2.

                       Схема структури активів балансу

                             Основні засоби

Довгостроковий      Довгострокові фінансові
      капітал                       вкладення

                                   Нематеріальні активи

                     Кошти, що
                                        Дебіторська           заборгованість
викор-ся

                                                                 за межами
Поточні                                 Короткострокові            фінансові
підприємства
активи                        вкладення


                              Запаси

                               Грошова готівка


      Джерами інформації для проведення аналізу є :
     9. баланс підприємства за попередній рік та за звітний  період,  (форма
        №11
    10. звіт про фінансові результати та їх використання за  звітний  період
        та попередній рік (форма №2)
    11. звіт про фінансово-майновий стан (форма №3)
    12. звіт з праці
    13. звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг
    14. розрахунок нормативу власних оборотних коштів
    15. розшифрування дебіторської та кредиторської заборгованості
    16. звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос)
    17. зведена таблиця основних показників
    18. звіт про рух коштів в іноземній валюті
    19. бізнес-план
    20. матеріали маркетингових досліджень
    21. висновки аудиторських перевірок
    22. інша інформація.
       Фінансовий аналіз складається з підбору, групування і вивчення  даних
про фінансові ресурси підприємства і їх  використання  з  метою  мобілізації
ресурсів,  необхідних  для  виконання  планових  або  проектних  завдань   і
погашення  фінансових  зобов’язань  в   процесі   господарської   діяльності
підприємства. При аналізі розглядаються питання  формування  і  використання
окремих видів фінансових ресурсів, їх розміщення у різні  види  метеріальних
цінностей  (активи),  оцінки  платоспроможності   і   фінансової   стійкості
підприємства, швидкості обіговості коштів. Фінансовий  аналіз  називають  ще
аналізом балансу.
       В процесі аналізу стає зрозумілим:
       - Платоспроможність як самого падприємства, так і його дебіторів;
       -  Забезпеченість  власними  обіговими  коштами  у  відповідності  з
         потребою в них;
       - Збереження коштів, причини зміни їх сум  на  протязі  аналізуємого
         періоду;
       - Виконання плану прибутку і  прибутковість  фінансово-господарської
         діяльності підприємства;
       - Стан запасів товарно-матеріальних цінностей і джерел їх утворення;
       - Розміщення  власних,  залучених  і  спеціальних  джерел  коштів  у
         вигляді активів;
       - Забезпечення повернення кредитів і їх ефективне використання;
       - Розрахункові відносини з дебіторами і кредиторами;
       - Забезпеченість обігових коштів;
       - Утворення і використання рзних фондів;
       - Збереження власних обігових коштів.
       Окремому  розгляду  підлягає  проблема   залучення   і   використання
довгострокових і короткострокових  кредитів,  направлення  їх  по  цільовому
призначенню, забезпеченність і повернення суд і займів в обумовлені  строки.
При  аналізі  стану  розрахунків  вияняються  причини   і  строки  утворення
кредиторської і дебіторської заборгованості, що приводить  до  перерозподілу
коштів   між   підприємствами.   Оскільки   головна    причина    збільшення
кредиторської заборгованості- зниженя обіговості обігових  коштів,  детально
вивчається стан запасів товарно-матеріальних цінностей по  окремим  типам  і
видам. Обчислюється сума вивільнених із обігу коштів  внаслідок  прискорення
обіговості або додатково залучених в обіг  коштів  із-за  повільного  обігу.
Перлік питань, що розглядається може змінюватись в залежності  від  багатьох
факторів, в тому числі  інтересів  користувача  аналітичною  інформацією.  В
таблиці  3  наведена  приблизна  типологія  задач,  що   розглядаються   при
фінансовому аналізі в залежності від кінцевого користувача.

                                                                  Таблиця 3.
                       Основні суб’єкти- користувачі аналітичної інформації.

|Аспекти фінансового |гром|Влас|Фіна|мене|Пода|Стат|Коме|Кред|
|аналізу             |адкі|ники|нсов|джер|тков|исти|рцій|итно|
|                    |сть |і   |і   |и   |і   |чні |ні  |-бан|
|                    |    |акці|конс|    |служ|орга|парт|ківс|
|                    |    |онер|ульт|    |би  |ни  |нери|ькі |
|                    |    |и   |анти|    |    |    |    |уста|
|                    |    |    |    |    |    |    |    |нови|
|1.Достовірність і   |+   |+   |+   |+   |+   |+   |-   |+   |
|якість інформації   |    |    |    |    |    |    |    |    |
|2.Оцінка ліквідності|-   |+   |+   |+   |-   |-   |+   |+   |
|активів             |    |    |    |    |    |    |    |    |
|3.Оцінка            |-   |+   |+   |+   |-   |-   |+   |+   |
|інтенсивності обігу |    |    |    |    |    |    |    |    |
|активів             |    |    |    |    |    |    |    |    |
|4.Оцінка            |+   |+   |+   |+   |-   |-   |+   |+   |
|платоспроможності   |    |    |    |    |    |    |    |    |
|5.Розподіл прибутку |+   |+   |+   |+   |+   |-   |-   |-   |
|6.Якість росту      |+   |+   |+   |+   |-   |-   |-   |+   |
|прибутку            |    |    |    |    |    |    |    |    |
|7.Фомування         |-   |+   |+   |+   |-   |-   |+   |+   |
|ресурсного          |    |    |    |    |    |    |    |    |
|потенціалу          |    |    |    |    |    |    |    |    |
|8.Податкові         |-   |+   |+   |+   |+   |-   |-   |-   |
|утримання           |    |    |    |    |    |    |    |    |
|9.Кридитна політика |-   |+   |+   |+   |-   |-   |-   |+   |
|10.Дивідентна       |+   |+   |+   |+   |-   |-   |-   |-   |
|політика            |    |    |    |    |    |    |    |    |
|11.Інвестиційна     |-   |+   |+   |+   |+   |+   |-   |+   |
|політика            |    |    |    |    |    |    |    |    |
|12.Потенційне       |+   |+   |+   |+   |+   |-   |+   |+   |
|банкрутство         |    |    |    |    |    |    |    |    |
|13.Оцінка           |+   |+   |+   |+   |-   |-   |-   |+   |
|прибутковості       |    |    |    |    |    |    |    |    |


      Для характеристики фінансового стану  підприємства,  використання  ним
власних та залучених коштів  застосовують  показники  балансу  (ф.1),  звіту
(ф.3).
      Аналіз динаміки валюти балансу та його  структури  проводиться  шляхом
порівняння даних загальної  вартості  майна  підприєяства  (валюти  балансу)
рядок 330 на початок і кінець звітного періоду. При цьому  зменшення  валюти
балансу  за   звітний   період   свідчить   про   скорочення   підприємством
господарської діяльносі, що прихводить до його неплатоспроможності.
       При аналізі балансу виявляють такі  його  статті,  які  свідчать  про
недоліки та незадовільну роботу підприємства і його фінансовий стан.
      Особлива увага спрямовується на:
    23. «Товори відвантажені, не сплачені в строк»
    24. «Розрахунки з дебіторами за товари, роботи і послуги, не сплачені  в
        строк»
    25. «Збитки минулих років»
    26. «Збитки звітного року»
    27. «Довгострокові кредити та позики, що не погашені в строк»
    28. «Короткострокові кредити та позики, що не погашенні в строк»
    29. «Розрахунки з кридиторами за товари, роботи і послуги, не сплачені в
        строк»
      У разі необхідності проводиться більш детальний аналіз  цих  та  інших
статей балансу з використанням розшифрувань до них.
      Для нашого підприємства дані по рядку  330  на  початок  і  на  кінець
відповідно становлять 7238 грн. і 8224  грн.,  що  свідчить  про  задовільну
роботу підприємства, про збільшення господарської діяльності.
      Виявляється  одна  за   важливих   характеристик   фінансового   стану
підприємства- його фінансова незалежність від зовнішніх джерел.
      З  цією  метою   обчислюється   коефіцієнт   фінансової   незалежності
«автономії» (К.авт.)як відношення загальної суми власних коштів до  підсумку
балансу.

                            К.авт.=ряд495/ряд330
      Для нашого підприємства:
                    на початок року К.авт.=3878/7238=0.5
                     на кінець року К.авт.=4264/8224=0.5

      Практично встановлено, що  загальна  сума  заборгованості  не  повинна
перевищувати сумму  власних  джерел  фінасування,  тобто  критичне  значення
К.авт. = 0.5. Чим більше значення коефіцієнта, тим  кращий  фінансовий  стан
підприємства (менша залежність від зовнішніх джерел).
      Для   визначення   фінансової   стійкості   підприємства   вираховують
коефіцієнт   фінансової   стабільності   (К.   фс.),    який    характеризує
співвідношення власних та позикових коштів.
                         К.фс.=ряд 495/ряд530+ряд750
      Для нашого підприємства:
                   на початок рокуК.фс.=3878/600+2760=1.6
                   на кінець року К.фс.=4264/640+3320=1.1

      Перевищення  власних  коштів  над  позиковими   вказує   на   те,   що
підприємство має достатній рівень фінансовох  стійкості  відносно  незалежне
від зовнішніх фінансових джерел.  Нормативне  значення  цьго  К.фс.  повинно
бути більшим 1, що свідчить про збільшення виручки, збільшення прибутку.
      Важливе значення у процесі аналізу джерел власних коштів має  показник
фінансового лівериджу (Ф.л.), який характеризує залежність підприємства  від
довгострокових  зобов’язань  і  визначається  як  відношення  довгострокових
зобов’язань до джерел власних коштів.

                             Ф.л.=ряд530/ряд495
      Для нашого підприємства:
                     на початок року :Ф.л.=600/3878=0.15
                      на кінець року:Ф.л.=640/4264=0.15

      Негативним  вважається  збільшення   даного   показника   на   протязі
періоду,що аналізується, в нашому виподку  показним  залишається  незмінним,
що свідчить про стабільну платоспроможність, зменшення фінансового ризику.
      Для вирішення питання щодо забезпечення підприємства власними  коштами
(К.зк.) . Цей коефіцієнт розраховується як відношення різниці  між  обсягами
джерел  власних  та  прирівняних  до  них  коштів  (за  вирахуванням  статей
«Розрахунки з учасниками» , «Резерви наступних витрат і  платежів»,  «Доходи
майбутніх  періодів»,  «Реструктруризований  борг»)  і  фактичною   вартістю
основних засобів  та  інших  позаоборотних  активів  до  фактичної  вартості
наявних у підприємства оборотних коштів.

             К.зк.=(ряд495-ряд 450-ряд455-ряд460-ряд465)-ряд070/
                                ряд150+ряд320
      Для нашого пілприємства:
                  на початок року К.зк.=3878-3228/1322=0.4
                   на кінець року К.зк.=4264-3468/2380=0.3

      Значення К.зк. повинно бути більшим 0.1.
      Більш наочно загальне фінансове положення становище підприємства можна
відобразити за допомогою таблиці 4:

                                                                  Таблиця 4.

               Узагальненне фінансове становище підприємства.

|№п|показники та                  |на     |на    |нормат|Висновки |
|  |коефіцієнти                   |поч.   |кін.  |      |         |
|  |                              |року   |року  |знач. |         |
|1 |2                             |3      |4     |5     |6        |
|1 |Коефіцієнт покриття           |1.4    |1.4   |>1    |Позит.   |
|2 |Коефіцієнт забезпечення       |0.4    |0.3   |>0.1  |Позит.   |
|  |власними коштами              |       |      |      |         |
|3 |Коефіцієнт абсолютної         |0.2    |0.27  |>0.2  |Позит.   |
|  |ліквідності                   |       |      |      |         |
|4 |Коефіцієнт автономії          |0.5    |0.5   |>0.5  |Критич.  |
|5 |Коефіцієнт фінансової         |1.6    |1.1   |>1    |Зниження |
|  |стабільності                  |       |      |      |         |
|6 |Коефіцієнт фінансового        |0.15   |0.15  |зменше|Норм.    |
|  |лівериджу                     |       |      |н.    |         |
|7 |Коефіцієнт загальної          |0.48   |0.72  |1     |Позит.   |
|  |ліквідності                   |       |      |      |         |

      Аналізуючі таблицю зведених даних ми можемо зробити загальний висновок
про  фінансовий  стан  підприємства.  Вцілому  підприємство  займає   стійке
фінансове  положення,  воно  є  платоспроможним,  з  високим   забезпеченням
власними коштами,але коефіцієнт фінансової незалежності  являється  на  межі
критичного, ліквідність підприємства за аналізуючий  період  підвищилась  на
7%, фінансова стабільність підприємства залишається на високому  рівні,  але
за рік значно знизилась.
      В аналізі можливо суміщати різні  види  групування  даних.  Для  більш
спрощеного аналізу підприємства використовують агреговану форму балансу
            Методика розрахунку показників агрегованого балансу.
1. Основні засоби і інші позаоборотні активи. (сума рядків  010,  030,  035,
   050, 055, 060 форми 1).
       На поч.року: 54.4 тис.грн.
       На кін.року: 109.68 тис.грн.
       Значно збільшились матеріальні активи (будівлі, машини, устаткування,
тощо), які є власністю підприємства, зі строком використання  більше  одного
року.
2. Швидкореалізуємі активи.     (сума  рядків  260,  270,  280,   290  форми
   1).
       На поч.року: 0.6+5.7+0.2=6.5 тис.грн.
       На кін.року: 0.83+9.67+0.01=10.51 тис.грн.
       На протязі року на підприємстві значно зросли грошові кошти в касі  ,
на рахунках в банках, в дорозі, грошові документи,  тощо,  що  свідчить  про
покращення фінансового стану підприємства
2. Дебіторська заборгованість.(сума рядків 160, 170,  190,  200,  210,  220,
   230, 240 форми 1).
       На поч.року: 24.2+14.1=38.3 тис.грн.
       На кін.року: 6.17+10.6=16.77 тис.грн.
       Зменшення дебіторської заборгованості свідчить про  зменшення  боргів
юридичних і фізичних обсіб перед  підприємством,  в  тому  числі  з  товари,
роботи, послуги строк оплати  яких  не  настав,  по  векселям,  авансам,  по
розрахунках з дочірніми підприємствами і іншими дебіторами.
3. Повільнореалізуємі активи (сума рядків 080,  090,  100,  110,  130,  140,
   165, 180, 300, 310 форми 1 ).
       На поч.року: 10.2+7.7+68.2=86.1 тис.грн.
       На кін.року: 1.73+18.46+0.3+266.12+0.71=287.32 тис.грн.
       На підприємстві майже у три  рази  зросли  активи,  що  мають  велику
схильність до труднощів пов’язаних з їх реалізацією або інкасуванням.
4. Актив балансу. (рядок 330 форми 1).
       На поч.року: 186.6 тис.грн.
       На кін.року: 814.53 тис.грн.
       Суми вкладень підприємства або економічні ресурси зросли в 4.3 рази.
5. Збитки. (сума рядків 485і 490 форми 1 ).
       На поч.року: не має.
       На кін.року: 102.72 тис.грн.
       Збитки у звітному році склали 102.72 тис.грн.
6. Заборгованість постачальникам.(сума рядків 425, 465, 475, 630,  640,  650
   форми 1).
       На поч.року: 80.3 тис.грн.
       На кін.року: 402.88 тис.грн.
       Значно  збільшились   зобов’язання   перед   постачальниками,   строк
погашення яких менше одного року.
7. Заборгованість по бюджетним і позабюджетним платежам. (сума  рядків  670,
   680, 690 форми 1).
       На поч.року: 0.1 тис.грн.
       На кін.року: не має.
       Заборгованості по бюджетним і позабюджетним платежам на  підприємстві
на кінець року не має.
8. Заборгованість по витратам до оплати. (сума рядків 450і 700 форми 1).
       На поч.року: не має.
       На кін.року: 7.72 тис.грн.
       З’явилась кредиторська заборгованість підприємства перед юридичними і
фізичними особами по оплаті праці і виплаті дивідентів.
9. Інша заборгованість. (сума рядків 660, 710, 720, 730, 740 форми 1).
       На поч.року: не має.
       На кін.року: 8.11 тис.грн
       Виникла заборгованість  по  отриманим  авнсам,  кредитам  банків  для
робітників підприємстваі інша заборгованіть, яка не знайшла  відображення  в
інших статтях пасиву.
9. Пасив балансу. (рядок 760 форми 1).
       На поч.року: 186.6 тис.грн.
       На кін.року: 814.53 тис.грн.
       Власні засоби, зобов’язання  перед  кредиторами  і  власниками  (сума
залучених підприємством коштів), зросло більш ніж в чотири рази.



                 2.2.Аналіз платоспроможності підприємства.

      В умовах ринкових відносин платоспроиожність  підприємства  вважається
найважливійшою  умовою  їх   господарської   діяльності.   Платоспроможність
підприємства характеризується можливостями його здійснювати чергові  платежі
та грошові зобов’язання за рахунок наявних грошей і тих грошових  засобів  і
активів, які легко мобілізуються. До платіжних засобів відносяться  суми  по
таких  статяях  балансу,   як   грошові   засобт,   цінні   папери,   товари
відвантажені, готова продукція, розрахунки з  покупцями  та  інші  активи  з
третьго розділу  балансу,  що  легко  реалізуються.  До  складу  платежів  і
зобов’язань входять зоборгованість  по  оплаті  праці,  короткотермінові  та
просрочені кредити банку, постачальники та  інші  кредитори  і  першочергові
платежі.
      Найбільш  мобільною  частиною  ліквідних  коштів  являються  гроші   і
короткострокові фінансові вкладення.  До  другої  групи  відносяться  готова
продукція, товари  відвантажені  і  дебіторська  заборгованіть.  Ліквідність
цієї  групи  поточних  активів  залежить  від   своєчасності   відвантаження
продукції,   оформлення   банківських   документів,   швидкості   платіжного
документообігу у банках, від попиту на  продукцію,  її  конкурентоздатністі,
платоспроможності покупців, форм розрахунків, тощо.
      Значно більший строк знадобиться для перетворення виробничих запасів і
незавершеного будівництва в готову продукцію, а  потім  в  грошову  готівку.
Тому вони віднесені до третьої групи. (див. табл. 5)
      Відповідно  на  три  групи   поділяються   і   платіжні   зобов’язання
підприємства:
     1. заборгованість, строк оплати якої вже настав;
     2. заборгованість, яку необхідно погасити найближчим часом;
     3. довгострокова заборгованість.

                                                                  Таблиця 5.

             Групування поточних активів по ступеню ліквідності.

|Поточні активи                    |На початок    |На кінець     |
|                                  |року(тис,грн.)|року(тис,грн.)|
|Грошові кошти                     |6.5           |10.51         |
|Короткострокоі фінансові вкладення|-             |-             |
|Усього по першій групі            |6.5           |10.51         |
|Готова продукція                  |-             |-             |
|Товари відвантажені               |-             |-             |
|Дебіторська заборгованість        |39            |36.27         |
|Усього по другій групі            |39            |36.27         |
|Виробничі запаси                  |10.2          |1.73          |
|Незавершене виробництво           |-             |0.3           |
|Витрати майбутніх періодів        |-             |-             |
|Усього по третій групі            |10.2          |2.03          |
|Усього поточних активів           |55.7          |48.81         |

      Оцінка рівня платоспроможності проводиться за даними балансу на основі
характеристики ліквідності оборотних  засобів,  тобто  з  врахуванням  часу,
необхілного для перетворення оборотних  засобів  в  грошові  кошти  і  цінні
папери. Менш мобільними є засобм в розрахунках, готової  продукції,  товарах
відвантажених та  ін.  Найбільшого  часу  ліквідності  потребують  виробничі
запаси і витрати для перетворення їх в грошові засоби. Із врахуванням  цього
в економічній літеретурі визначають в основному три рівні  платоспроможності
підприємства, оцінку  яких  проводять  за  допомогою  трьох  коефіцієнтів  :
грошової, розрахункової та ліквідної платоспроможності.
      Поточна платоспроможність- це здібність до  швидкого  погашення  своїх
короткосрокових зобов’язань, але для  цьго  необхідно  грошові  засоби,  які
підприємство може отримати в результаті обертання  в  гроші  деякі  найбільш
ліквідні засоби, або для цього  необхідно  мати  достатній  запас  грошей  у
банку або у касі.
      Цей  показник  характеризує  як  відношення   мобільних   засобів   до
короткосторокової заборгованості.  Він  дає  можливість  встановити  і  якій
крайності сума мобільних запасів покриває суму короткосрокових  зобов’язань,
і тим самим підтверджує ступінь  стійкості  підприємства  і  здібність  його
швидко розрахуватися за свої короткострокові зобов’язаня  ,тобто  в  значній
мірі  визначити  платоспроможність  підприємства.  В  деяких  випадках   він
називається коефіцієнт покриття:

                      Кп=(ряд 150+ряд320-ряд120)/ряд750

      Оптиимальне значення для даного показника прийнято мати в межах від  1
до 1.5

                        Кп(п.р.)=(1322-70)/2760 =1.4
                        Кп(к.р.)= (2380-86)/3320=1.4

      для  аналізуємого  підприємства  значення  коефіцієнта  покриття  дуже
позитивне, виявлено  лише  незначне  зменшення  на  кінець  року,  тобто  це
свідчить про високу ступінь  стійкості  підприємства.  Чим  більше  величина
поточних активів по відношенню до поточних пасивів, тим більше  впевненість,
що  існуючі  зобов’язання  будуть  погашені  за  рахунок  існуючих  активів.
Багаторазове  перевищення  активів  над   короткостроковими   зобов’язаннями
дозволяє зробити висновок про те, що підприємство має значний об’єм  вільних
ресурсів, які формуються з  власних  джерел.  З  позиції  кредиторів,  такий
варіант  формування  оборотних  засобів  найбільш  вдалий.  З   точки   зору
ефективності   діяльності   підприємства   значне    накопичення    запасів,
відволіканні засобів в дебіторську заборгованість може бути пов’язано  з  не
вмілим управлінням активами.
      Не  менш  популярним   показником   платоспроможності   є   коефіцієнт
абсолютної ліквідності
                     Ка.л.=          каса+грошові засоби
                                     (1+2)р.пасиву балансу
      Оптимальним значення для даного коефіцієнту знаходиться  в  межах  від
0.2 до 1.
                      Ка.л.(п.р)=2+102+200+166/2760=0.2
                     Ка.л.(к.р)=4+390+200+266/3320=0.27

      Для нашого підприємства цей коефіцієнт не дуже позитивний , воно  може
негайно погасити від 20% до 27% короткострокової заборгованості, за  рахунок
наявних грошових засобів і коштів на рахунку у банках. Але на  протязі  року
ми можемо прослідити підвищення цього показника на  7%  ,  це  свідчить  про
збільшення ліквідних засобів дідприємства.
      Загальний   коефіцієнт   платоспроможності    (коефіцієнт    загальної
ліквідності)   дає   загальне   представлення   про   ліквідність    балансу
підприємства
                      Кз.л.=            оборотні активи
                                        всі позикові капітали

      У нашому прикладі загальний коефіцієнт становить:
             на початок року     Кз.л.=        1322        =0.48
                                                     2760

                на кінець року    Кз.л.      2380       =0.72
                                                  3320
      Ймовірність  погашення  короткострокових  зобов’язань  тим  більша,чим
вищий цей коефіцієнт. У світовій  практиці  вважається,  що  цей  коефіцієнт
повинен  бути  не  меншим  1.0.  Аналізуючі  дане  підприємство  ми   можемо
прослідкувати тенденцію до підвищення даного коефіцієнта.
      На підставі даних показників неможливо безпомилково оцінити фінансовий
стан підприємства, так як даний процес дуже  складний,  і  дати  йому  повну
характеристику 2-3 показниками не можна. Коефіцієнти ліквідності-  показники
відносні  і  на  протязі  певного  часу  не  змінюються,  якщо   пропорційно
збільшуються чисельник і знаменник дробу. Сам же фінансовий стан за цей  час
може   істотно   змінитись,   наприклад,   зменшиться    прибуток,    рівень
рентабельності,  коефіцієнт  обіговості,  тощо.  Тому  для  більш  повної  і
об’єктивної  оцінки  ліквідності  можна  використовувати  наступну  фокторну
модель:

 К лік.          =   поточні активи           балансовий прибуток  =  Х1*Х2

               балансовий прибуток        короткострокові борги
      де, Х1- показник, що характеризує  вартість  поточних  активів,  на  1
гривну прибутку;  Х2-  показник,  що  свідчить  про  здатність  підприємства
погашати  свої  борги  за  рахунок   результатів   своєї   діяльності.   Він
характеризує  стійкість  фінансів.  Чим  вище  його  величина  ,  тим  краще
фінансове становище підприємства.
       Коефіцієнт грошової платоспроможності:

       Кгп(1997)= 30,85/55,46=0,56;
       Кгп(1998)= 32,931/55,582=0,59.

                                                                  Таблиця 6.

                                ОП “Сузір’я”
                              за 1997-1998роки

|Засоби платежу   |1997  |1998  |Платіжні         |1997 |1998 |
|                 |      |      |зобов(язання     |     |     |
|Каса             |0,1   |0,4   |Короткострокові  |—    |—    |
|                 |      |      |кредити          |     |     |
|Розрахунковий    |30,75 |32,531|Позики, не       |—    |—    |
|рахунок          |      |      |погашенні в строк|     |     |
|Валютний рахунок |—     |—     |Кредитори        |55,46|55,58|
|                 |      |      |                 |     |2    |
|Інші грошові     |—     |—     |Інші пасиви      |—    |—    |
|кошти            |      |      |                 |     |     |
|Короткострокові  |      |      |                 |     |     |
|фінансові        |—     |—     |                 |     |     |
|вкладення        |      |      |                 |     |     |
|ВСЬОГО           |30,85 |32,931|ВСЬОГО           |55,46|55,58|
|                 |      |      |                 |     |2    |
|                 |      |      |
|Грошові кошти    |30,85 |32,931|Короткострокові  |—    |—    |
|                 |      |      |кредити          |     |     |
|Готова продукція |14,532|10,097|Позики не        |—    |—    |
|                 |      |      |погашені в строк |     |     |
|Дебітори         |4,511 |19    |Кредитори        |55,46|55,58|
|                 |      |      |                 |     |2    |
|Інші активи      |      |—     |Інші пасиви      |—    |—    |
|ВСЬОГО           |48,893|62,028|ВСЬОГО           |55,46|55,58|
|                 |      |      |                 |     |2    |
|                 |      |      |
|Грошові кошти,   |      |      |Кредити під      |     |     |
|розрахунки та    |35,361|51,931|запаси і витрати |—    |—    |
|інші активи      |      |      |                 |     |     |
|Запаси і витрати |41,821|24,977|Позики не        |—    |—    |
|                 |      |      |погашені в строк |     |     |
|                 |      |      |Кредитори        |55,46|55,58|
|                 |      |      |                 |     |2    |
|                 |      |      |Власні обігові   |21,77|21,32|
|                 |      |      |кошти            |2    |6    |
|ВСЬОГО           |77,182|76,908|ВСЬОГО           |77,18|76,90|
|                 |      |      |                 |2    |8    |


      Кгп(1997)= 30,85/55,46=0,56;
      Кгп(1998)= 32,931/55,582=0,59.

       За  період  1997-1998  років,  за   який   досліджувался   коефіцієнт
платоспроможності,  він  знизився  на  0,08  пункта,  або  платоспроможність
зменшилась на 13,6% в порівнянні з  початком  цього  періоду.  Цей  показник
свідчить, що на кінець періоду підприємство  мало  можливість  погасити  59%
своїх зобов(язаннь.

       Коефіцієнт розрахункової платоспроможності:
      1997 Крп. = 48,893/55,46=0,88
      1998 К.р.п.= 63,028/55,582=1,12

       Цей  коефіцієнт  не  мав  стабільної  тенденції,  тому,  що  не  мало
стабільної тенденції  співвідношення  засобів  платежу  та  короткострокових
зобов(язаннь. В 1997 році цей коефіцієнт знизився на 10,2%, а  в  1998  році
він  підвищився  на  27,3%  порівняно  з   1997роком,   тобто   розрахункова
платоспроможність за період, що досліджується збільшилась на 15%.
       З  розрахунків,  що  проведені  вище  можна  зробити   висновок,   що
підприємство має тенденцію до  поліпшення  показників  платоспроможності.  В
кінці періоду підприємство при застосуванні  тільки  своїх  грошових  коштів
мало змогу погасити 59% всіх  своїх  зобов(язань,  а  при  застосуванні,  як
засіб платежу , своїх виробничих запасів  —  покрити  свої  зобов(язання  на
112%. Треба також сказати, що  за  всі  два  роки  дослідження  підприємство
покривало на 100% не тільки свої зобов(язання, а й власні обігові кошти  при
застосуванні, як засіб платежу грошові кошти, та виробничі запаси.



                2.3.Аналіз фінансової стійкості підприємства.

       При аналізі фінансового стану підприємства необхідно знати про  запас
його фінансової стійкості (зону безпечності). З цією  метою  насамперед  всі
затрати підприємства необхідно розбити на дві групи в залежності від  об’єму
виробництва і реалізації продукції: змінні і постійні.
       Змінні  зтрати  збільшуються  чи   зменшуються   пропорційно   об’єму
виробництва продукції. Це витрати  сировини,  матеріалів,  енергії,  палива,
заробітної плати робітників на підрядній формі оплаті праці, відрахування  і
податки від заробітної плати і виручки і т.д.
       Постійні затрати не залежать  від  об’єму  виробництва  і  реалізації
продукції. До них відноситься амортизація основних засобів і  нематеріальних
активів,  суми  виплачених  процентів  за  кредити  банків,  орендна  плата,
витрати на управління і організацію виробництва, заробітна  плата  персоналу
підприємства на почасовій оплаті і ін.
       Постійні затрати  разом  з  прибутком  складають  маржинальний  доход
підприємства.
       Поділ  затрат  на  постійні  і  змінні   і   використання   показника
маржинального доходу дозволяє розрахувати поріг рентабельності,  тобто  суму
виручки  ,  яка  необхідна  для  того,  щоб  покрити  всі  постійні  витрати
підприємства.  Прибутку  при  цьому  не  буде,  але  не  буде   і   збитків.
Рентабельність при такій виручці буде дорівнювати нулю.
       Розраховується поріг рентабельності відношенням суми постійних затрат
у складі собівартості реалізованої продукції до долі маржинального доходу  у
виручці.

       Поріг рентабельноті=постійні затрати в соб-ті реаліз-ї  прод-ї

                                        доля маржинального доходу у виручці
       Якщо відомий  поріг  рентабельності,  то  неважко  підрахувати  запас
фінансової стійкості (ЗФС):

                ЗФС =  виручка – поріг рентабельності   *100

                                   виручка

                                                                  Таблиця 7.

                  Розрахунок порогу рентабельності і запасу
                     фінансової стійкості підприємства.

|Показник (тис.грн.)                   |Минулий рік  |Звітний рік|
|Виручка від реалізації за мінусом ПДВ,|17967        |34220      |
|акцизів і іншого.                     |             |           |
|Прибуток                              |3290         |6720       |
|Повна собівартість реалізованої прод-ї|14677        |27500      |
|Сума змінних витрат                   |13132        |25000      |
|Сума постійних витрат                 |1545         |2500       |
|Сума маржинального доходу             |4835         |9220       |
|Доля маржинального доходу у виручці   |26.90        |26.94      |
|(%)                                   |             |           |
|Поріг рентабельності                  |5743         |9230       |
|Запас фінансової стійкості:           |             |           |
|тис.грн.                              |12224        |24940      |
|(%)                                   |68.0         |72.9       |

       Як показує розрахунок на  початок  року  необхідно  було  реалізувати
продукції на суму 5743 тис.грн., щоб покрити всі затрати. При  такій  вируці
рентабельність рівна нулю. Фактично виручка склала 17967 тис.грн.,  що  вище
порога на 12224 тис.грн., або на 68 %. Це  і  являється  запасом  фінансової
стійкості. На кінець року запас фінансової стійкості значно збільшився,  так
як зменшилась доля постійних витрат в собівартості реалізованої продукції  і
підвищився  рівень  рентабельності  продаж  від  16.45  до  17.68  %.  Запас
фінансової стійкості досить високий. Виручка ще може зменшитись на 72.9 %  і
лише тоді рентабельність буде дорівнювати нулю.  Якщо  ж  виручка  стане  ще
меншою,  то  підприємство  стане  збитковим,  буде  “поглинати”  власний   і
залучений капітал і збанкрутіє. Тому необхідно постійно слідкувати  за  ЗФС,
вияснити, наскільки близький чи далекий поріг  рентабельності,  нижче  якого
не повинна опуститись виручка підприємства.
       Залежність цих показників проілюстровано на малюнку 1.

Y,тис.грн.
    40
    35         запас фінансової
    30           стійкості
прибуток
    25
    20
змінні затрати
    15
    10                                поріг рентабельності
    5
    0
постійні затрити
                                  27            50                     100
                    Х, %
                                                                  Малюнок 1.
                                     Визначення запасу фінансової стійкості.
       По осі абцис відкладається об’єм реалізації продукції, по осі ординат-
 постійні затрати, змінні і прибуток. Перетин лінії виручки і  затрат-  і  є
поріг рентабельності. В цій точці виручка дорівнює  затратам.  Вище  за  неї
зона прибутку, внизу- зона збитків. Відрізок лінії виручки  від  цієї  точки
до верхньої і  є  запас  фінансової  стійкості.  Для  характеристики  джерел
формування запасів і витрат використовують  декілька  видів  показників,  що
відбивають різноманітний ступінь охоплення різних видів джерел:
       наявність власних  засобів,  рівна  різниці  розміру  джерел  власних
засобів і розміри основних засобів і вкладень: ЕС= ИС-F;
       На підприємстві “Сузір’я”  цей показник дорівнював:
       1997рік— ЕС= 60,299-38,577=21,722 (тис.грн)
       1998рік— ЕС= 70,05-48,724=21,326 (тис.грн)

    наявність власних і довгострокових позикових джерел формування  запасів
і  витрат,  одержувана  з  попереднього  показника   збільшенням   на   суму
довгострокових кредитів і позикових засобів: ЕТ=(ИС+КТ)-F;
    Так, як на підприємстві за  весь  час  дослідження  не  було  зовнішніх
позикових коштів, то цей показник в своєму чисельному  вираженні  дорівнював
попередньому.
      За всі два  роки  дослідження  фінансова  стійкість   охарактеризована
мною, як передкризова, але вона мала тенденцію до поліпшення.  В  1998  році
підприємству “не вистачило” 3 тисячи  651  гривню  швидколіквідних  активів,
щоб  можна  було  охарактеризувати  його  стійкість,  як  нормальну.  Іншими
словами в 1998 році  підприємству  необхідно  було  або  збільшити  вартість
швидколіквідних активів або зменшити вартість зобов”язаннь  підприємства  на
3,651 тис.грн.
       Узагальнені показники фінансової стійкості показно у таблиці 8.

                                                                  Таблиця 8.


                  Аналіз фінансової стійкості підприємства
                            “Сузір’я” за 1998рік
|Стій-   | Поточна    |У короткостроко | У довгостроковій|Висн-  |
|Кість   |            |вій перспективі |перспективі      |Овок   |
| 1      |Д>=RP+KO    |Д>=RP+KO+K t    |Д>=RP+KO+K t+KT  |Не     |
|Абсолютн|33,331<55,58|33,331<55,582   |33,331<55,582    |відпові|
|а       |2           |                |                 |дає    |
| 2.     |RA>=RP+KO   |RA>=RP+KO+K t   |RA>=RP+KO+Kt+KT  |Не     |
|Нормальн|51,931<55,58|51,931<55,582   |51,931<55,582    |відпові|
|а       |2           |                |                 |дає    |
| 3.     |RA+Z>=RP+KO |RA+Z>=RP+KO+K t |RA+Z>=RP+KO+Kt+KT|ВІДПО  |
|Передк  |51,931+24,97|51,931+24,977>  |                 |ВІДАЄ  |
|ризова  |7>55,582    |55,582          |51,931+24,977>55,|       |
|(мінімал|            |                |582              |       |
|ьна     |            |                |                 |       |
|стійкіст|            |                |                 |       |
|ь)      |            |                |                 |       |
| 4.     |RA+Z

смотреть на рефераты похожие на "Методичні аспекти аналізу та аудиту фінансової звітності підприємства"