Гражданское право и процесс

Правові відносини


                     ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
                              ІМ. Ю. ФЕДЬКОВИЧА
                             ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ



                    П Р А В О В І     В І Д Н О С И Н И:
                       поняття, склад, елементи, види.



                              (курсова робота)



                                        Студента  ІI курсу
                                        очної форми навчання
                                        Сатоніна В.І.



                          Ч Е Р Н І В Ц І  -  1999

                                    [pic]



                                    ПЛАН

ВСТУП.

І. Правові відносини:

   а) загальна характеристика правових відносин;

   б) ознаки.


ІІ. Складові елементи правових відносин:
     а) суб(єкти правових відносин,  юридичні  властивості  суб(єктів,  види
суб(єктів;
     б)  об(єкти правових відносин, види об(єктів;
      в)  суб(кти права і юридичні обов(язки.

ІІІ. Види.



ВИСНОВОК

Список літератури.



                           І. ПРАВОВІ  ВІДНОСИНИ:

   а) загальна характеристика правових відносин.



         В суспільстві існує багато різних відносин:  економічні,  моральні,
політичні, юридичні, культурні, духовні та інші.  Отже ______ суспільство  є
сукупністю відносин наслідок взаємодії людей. При цьому  всі  види  і  форми
відносин, виникаючих в суспільстві, являються суспільним або соціальними.

         Право  являється   офиційним   державним   регулятором   суспільних
відносин.  В цьому його головне завдання.  Регулюючи ті або інші  відносини.
вогно тим самим надає  їм  правову  форму,  в  наслідок  чого  ці  відносини
набувають повне значенння і особливий вид - стають правовими,  одягаються  в
правову оболонку.

         Саме за допомогою такої нормативної дії державна  влада  переносить
визначені відносини під свій  юридичний  захист,  надаючи  їм  стабільність,
упорядкованість,  стійкість   ___   напрямок.    Хз   учасники   наділяються
правосуб(єктністю, юридичними правами і обов(язками.   Ці  відносини  стають
підконтрольними і управляючими.

         Заборонити   одні   дії,   дозволяють   другі,   заохочуючи   інші,
встановлюючи відповідальність  за  порушення  своїх  принципів,  право  аким
шляхом  вказує   необхідні   суспільні   корисні        варіанти   поведінки
суб(єктів, сужаючи чи розширяючи сферу їх суспільних бажань і цілей.

         Любі відносини набувають характерних правових відносин лише в  тому
випадку, якщо вони виникають на основі  і  у  відповідності  з  нормативними
правами і не протерічять волі держави.

         Отже правові відносини можна  визначити,  як  суспільні  відносини,
врегульовані правом.  При  цьому  регулюючі  відносини  не  втрачають  свого
фактичного змісту, а лише змінюються, набуваючи нові додаткові якості.

         Держава не може при допомозі правових засобів  свавільно  змінювати
початковий  характер  тих  або  інших  відносин,  а  також   творити   нові.
Державашляхом видачі законів може лише усокрити розвиток відомих відносин.

         Право - не творець, а лише регулятор суспільних  відносин.   «Право
само по собі нічого не творить, а лише  санкціонує  суспільні  відносини....
Законодавство лише фіксує, виражає економічні споживання».

         Правові відносини в юридичній науці виділяються ще в якості  однієї
з  найважливіших  категорій.   Вони  служать  юридичним   формам   взаємодії
учасників різнобічних суспільних відносин.  Одночасно  правові  відносини  є
необхідною умовою і  неопосередкованим  завданням  ціленаправлення  правової
дії на суспільні відносини.  Вони  надають  найбільш  значний,  стійкий  мта
стабільний, незалежний від випадковостей суспільний зв(зок.

         По  мірі  закінчення  правових   відносин   в   процесі   правового
регулювання суспільних  відносин виникають необхідні  умови  для  досягнення
вищих цілей соціального розвитку особистості, найбільш  повного  задоволення
її матеріальних та духовних  потреб в  нерозривному  зв(язку  з  конкретними
інтересами суспільства.

         Ще правові відносини можна визначити  як  врегульовані  нормативно-
правові суспільні  відносини,  учасники  яких  являються  носіями  суб(єктів
права і юридичних обов(язків, які гарантуються державою.



                                  б) ознаки

         Найбільш характерні ознаки правових відносин  як   особливого  вида
суспільних відносин містяться в слідуючому:

 Вони виникають, зникають або змінюються тільки  на  основі  правових  норм,
які неопосередквано породжують правові відносини і реалізуються  через  них.
Між цими явищами існує причино-наслідковий зв(язок.  Нема  норми  -  нема  і
правових відносин. Вони представляють собою деяке єдинстов,  цілісність.   В
них ще  встановлюються  спроби  забезпечення  і  охорони  правових  відносин
порушення.  Зв(язок правових відносин з правовими нормами,  які  знаходяться
на законодавчих актах держави  виражаються  в  тому,  що  дані  відносини  в
цілому і їх структура являється необхідною  частиною  в  суспільній  системі
правового регулювання  суспільних  відносин.   Саме  в  правових  відносинах
викладається ціль правових норм.

         Суб(єкти правових відносин взаємно пов(язані між  собою  юридичними
правами  та  обовєязками,   які   в   правовій   науці   прийнято   називати
суб(єктивними, цей зв(язок   і  є  правовідношення,  в  рамках  якого  права
однієї сторони відповідає обов(язок  іншої,  і  навпаки.  Їх  можна  назвати
зустрічними.  Учасники правових відносин виступають по  відношенню  один  до
іншого, як управомочені і правозобов(язані особи.

         Правовідносини - це завжди двох сторонній зв(язок.  Тому,  що  сама
норма  права  носить  представницько-зобов(язуючий  характер,  вона   завжди
когось на щось управомочує і  когось  на  щось  зобов(язує.   Крім  того,  в
більшості правових відносин кожен з учасників одночасно  має  право  і  несе
обов(язок.

         3. Правовідносини - це завжди двох  сторонній  зв(язок.   Тому,  що
сама норма права носить представницько-зобов(язуючий характер,  вона  завжди
когось на щось управомочує і  когось  на  щось  зобов(язує.   Крім  того,  в
більшості правових відносин кожен з учасників одночасно  має  право  і  несе
обов(язок.

         Правовідносини - це завжди двох сторонній зв(язок.  Тому,  що  сама
норма  права  носить  представницько-зобов(язуючий  характер,  вона   завжди
когось на щось управомочує і  когось  на  щось  зобов(язує.   Крім  того,  в
більшості правових відносин кожен з учасників одночасно  має  право  і  несе
обов(язок.

         Правовідносини - це завжди двох сторонній зв(язок.  Тому,  що  сама
норма  права  носить  представницько-зобов(язуючий  характер,  вона   завжди
когось на щось управомочує і  когось  на  щось  зобов(язує.   Крім  того,  в
більшості правових відносин кожен з учасників одночасно  має  право  і  несе
обов(язок.

         Правовідносини - це завжди двох сторонній зв(язок.  Тому,  що  сама
норма  права  носить  представницько-зобов(язуючий  характер,  вона   завжди
когось на щось управомочує і  когось  на  щось  зобов(язує.   Крім  того,  в
більшості правових відносин кожен з учасників одночасно  має  право  і  несе
обов(язок.

         3.Правові відносини мають вольовий  характер.   По-перше  тому,  що
через норми права в них відображається  державна  воля.   По-друге,  в  силу
того, що навіть при наявності юридичної норми правові  відносини  не  можуть
автоматично  з(явитися,  а  потім  функціонувати  волі  його  учасників,   в
крайньому випадку, одного з них.  Необхідний вольовий акт, який дає  початок
явищу.

         4.Правовідносини,  як  правило,  на  базі  якого  вони   виникають,
охороняються державою.  Інші  відносини  такого  захисту  не  мають.   Хоча,
далеко не у всіх правових відносинах держава  зацікавлена  і  здавалося,  не
повинна їх захищати, але інтерес держави стоїть в  тому,  щоб  ці  соціальні
явища правильно рішалися, винні несли покараня,тому вона вона держе  в  полі
свого бачення, забезпечуючи увагу виникаючих по цьому поводу юридичних  форм
і процедур, право громадян.  Охорона злочинності і правопорядку  визначає  і
охорону правових відносин і робить правовий порядок як наслідок законності.

         5.  Правові  відносини  явяються  особою  різновидністю  суспільних
відносин.  Це  означає,  що  вони  являють  собою  різнобічні  зв(язки,  які
виникають між людьми і організаційними формами  взаємодії  соціальних  груп,
класів в процесі їх економічного, соціального, політичного, духовного  життя
і діяльності.  Їх основу складає закономірність розвитку суспільства.

         «....Правові відносини так само як і форми держави не  можуть  бути
ні з самих себе, ні з так званого суспільного  розвитку  людського  духа....
навпаки вони кореняться в матеріальних життєвих відносинах»

         В деяких випадах важливе значення має і примусова  сила  державного
апарату.  Правові  відносини  тримають   в  собі   можливість   застосування
державного примусу  в  цілях  реального  забезпечення  суб(єктивних  прав  і
виконує юридичні обов(язки.

         Крім того держава може першкоджати виникненню різних  негативних  з
точки зору приписів соціального  розвитку  життєвих  зв(зків  або  відносин.
Воно формулює відповідні правові заперечення,  намагаючись  з  їх  допомогою
зруйнувати подібні відносини,  встановити  конкретну  міру  відповідальності
осбі за участь в цих відносинах.

         Правові відносини як форма існувуання права займає важливе місце  в
правовому регулюванні суспільних відносин.  Подібно тому, як  не  можливо  в
практичній діяльності вважати думку об(єктів  самим  об(єктом,  неможливо  і
юридичні формули поведінки суб(єктів права, вирощених на  мові  законодавчих
актів, вважати дійсним правом.

         Цінність і значення правових відносин, як форми права  заключається
в їх реальності.  Саме з правовими  відносинами пов(язана  дійсність  права.
Відповідної  реальної  поведінки  людей-суб(єктів   права   -    в   процесі
реалізації ними своїх юридичних прав і обов(язків юридичному змісту  законів
являється окремим завданням правового врегулювання.  Тільки реальні  правові
відносини  можуть  розглядатися  в  якості  крітерія   істини   при   оцінці
відповідальностф  юридичних  законів   об(єктивним   закономірностям   життя
суспільства і відповідальності сформульованих законодавцем правових  норм  і
втілених в  дійсність.  Правові  відносини   являються  правовою  діяльністю
практики, практичної діяльності наділених розумом і волею людей,  соціальних
груп, класів і т.п.  По реалізації ними своїх  індивідуальних  і  суспільних
цілейі задач.  Таким чином ефективність права може бути вимірене  тільки  на
основі  відношення  змісту  юридичних  актів  з  їх   реальним  втіленням  в
дійсність  і  в  кінцевому  рахункуз  тими  реальними  успіхами  суспільного
розвитку, які закладені законодавцем.

         КНИГА

         Отже правові відносини можна визначити як врегульовані правом і які
знаходяться  під  захистом  держави  суспільні  відносини,   учасники   яких
виступають в якості носіїв взаємодоповнюючих один одного  юридичних  прав  і
обов(язків.



                 ІІ. СКЛАДОВІ  ЕЛЕМЕНТИ  ПРАВОВИХ ВІДНОСИН:
     а) суб(єкти правових відносин,  юридичні  властивості  суб(єктів,  види
суб(єктів;

         Елементи правових відносин складають визначені зв(язки,  сукупність
права і обов(язківу суб(єктів.  Вона різнобічна і  визнаена,  як  характером
так і ціллю задля якої держава приймає це врегулювання,  якщо  в  суспільних
відносинах дії особи взаємно пов(язані і держава  намагається  ці  відносини
закріпити.є то вона наділяє сторони взаємними  правами   обов(язками.   Якщо
не відносини такого роду,  то  держава  намагається  зруйннувати  негативний
зв(язок,  прекратити  дані  відносини.   в  цьому  разі  держва   встановлює
заборону на  таку  діяльність,  притягуючи  до  такої  відповідальності  або
обидві сторони даних відносин.

         Під елементами правових відносин  розуміють  сукупність  складаючих
його елементів і способів їх  взаємодії.   До  елементів  правових  відносин
відносять:

        1. суб(єктів правових відносин;

        2. об(єктів правових відносин;

        3. змістовні правові відносини.

         1. Суб(єкти правових відносин - це учасники правових  відносин,  що
мають суб(єктивні права і юридичні обов(язки.

         Суб(єкти правових відносин - це  правоздатні  суб(єкти  суспільного
життя, які є носіями юридичних прав і обов(язків.

         Для того, щоб бути суб(єктом права організація або індивіди повинні
володіти  правосуб(єктивністю.    У  державних  і  громадських  організаціях
правосуб(єктивність знаходить свій  вираз у компетенції її органів, тобто  в
сукупності  права  і  обов(язків,  що  надаються  їм   для   для   виконання
відповідних функцій.  Що ж до право-суб(єктивності індивидів,  то  юридичною
передумовою найбуття статусу суб(єкта  правовідносин  є  наявність  у  нього
правосуб(єктивності , дійєздатність.

         Під праводієздатністю розуміють обумовлену нормами права  здатність
суб(єкта  мати  суб(єктивні  права  та   юридичні   обов(язки.    У   людини
правоздатність виникає з моменту її її народження і припиняється зі смертю.

         В сучасному цивілізаційному суспільстві немає і не може бути  людей
не наділених спільною правоздатністю.  Вона витікає з міжнародних  пактівпро
права людини,  принципів  гуманізма,  свободи,  справедливості.   Обов(язком
кожної держави - належним чином гарантувати і захищати цю якість.

         Головне в діяєздатності - не право, а принципіальна можливість  або
здатність їх мати.

         Вперше поняття правоздатності було оформлено і введено  в  практику
буржуазними кодексами ХІХ ст. (франц. громадянський кодекс  1804р.;  герман.
громадянське    уложення,   1894р.).    Відмінність    правоздатності    від
суб(єктивного права в тому, що вона:

         а) невід(ємна від особи- не можна людину лишити правоздатності  або
відграничити;

         б) не залежить від кола, віку, професії, національності,  майнового
стану або інших життєвих обставин;

         в) невід(ємна - її не можливо віддати іншим;

         г) по відношенню до суб(єктивного права, вона первинна;

         д) субєєктивне право - конкретне, а правоздатність - абстрактна.

         Всезагальність правоздатності зводиться до того, що державна  влада
з самого початку наділяє всіх  своїїх  громадян  спільними  особливостями  -
юридичною можливостю бути носієм відповідних прав і обов(язків.

         Правоздатність організацій, юридичних осіб виникає в час  створення
і регістрації тієї чи іншої організації і припиняється в час її ліквідації.

         Дієздатність  -  це  закріплення  в  законодавтсві  і   забезпечити
державну можливість субєєктам здійснити свої права  і  обов(язки  особистими
діями.

         Дієздатність  залежить  від  віку   і   психічного   стану   особи.
Дієздатність настає в повному обсязі з настанням  повноліття  по  досягненню
18 річного віку.

         Дієздатністю не володіють мололітні діти до 14 років і душевнохворі
особи, які  можуть  мати  право.  По  можливості  їх  реалізувати.   За  них
виступають їх законні представники - батьки, опекуни і т.п.

         Дієздатність буває: повна, часткова і обмежена.  Повна з  14річного
віку, а обмежена, коли особа обмежена в дієздатності за  рішенням  суду.   У
деяких випадках  до  складу  правосуб(єтивності  разом  з  праводієздатністю
включається  ще  деліктоздатність,  тобто  здатність  особи  нести  юридичну
відповідальність за скоєні правопорушення.  Ніхто не може бути  обмеженим  у
правовій дієздатності, інакше як у випадку передбаченому законом.

         Суб(єктами права можуть бути:

1. Фізичні особи:

а) громадяни даної держави;

б) іноземні громдяни;

в) біпатриди;

г) апатриди.

2. Організації та об(днання:

а) громадські організації;

б) підприємтва;

в) державні установи;

г) установи та їх посадові особи.

3. Соціальні спілки:

а) держава вцілому;

б) народна нація;

в) адмінстративно-територіальні одиниці;

г) трудові колективи.

        В своїх взаємовідносинах і відносинах з громадянами  юридичні  особи
діють, як єдиний суб(єкт, внутрішня структруа  якого  не  має  значення  для
вступаючим з ним в правовідносини.

         Юридичні  особи  і  громадяни  беруть  участь  у  відносинах,   які
регулюються різними  галузями  права.   Однак  умови  при  яких  організації
можуть бути визнані юридичними особами, порядок їх  вининкнення,  зупинка  і
суспільні  принципи  вступу  у  майнові   відносини   визнає   громадянським
законодавством.

         Юридичними особами визнаються організації,  які  мають  відокремити
майно, можуть від свого імені набувати майнові і особисті немайнові права  і
обов(язки, бути позивачем і відповідачем в суді.

         Різні суб(єкти вступають у правові відносин и  насамперед  з  метою
задоволення певних своїх інтересів і  потреб.   Для  досягнення  поставлених
цілей суб(єкти в рамках правових відносин шляхом  реалізації  своїх  прав  і
обов(язків здійснює певні дії, чим досягається результат - об(єкти  правових
відносин, за ради якого відбулися правові відносини.

         2. Об(єкти правових відносин дуже різноманітні ними можуть бути:

         -матеріальні,  духовні  та  інші  блага,  за  вийнятком   предметів
вилучених з цивільного обігу;ї

         -також особа може вступати вступати в правові відносини в інтересах
здійснення  визначених  дій.   Отже  об(єктом   правових   відносин   можуть
виступати як самі ці дії, та і їх наслідки;

         -поведінка учасників правових відносин може бути напрвалена на саме
суб(єктивне право.  Це  має  місто  в  тих  випадках,  коли  фізична  особа,
юридична особа домагається визнання за ними факта належності в них того  або
іншого юридичного права.

         Деякі автори згідні з тим, що об(єктом правових відносин є  те,  що
воно направлене або на що дії, різні матеріальні  і  вольові  об(єкти.   Під
матеріальними об(єктами розуміють вцілому матеріальні та духовні блага,  під
юридичним - поведінка зобов(язаної  особи.  З  цими  двома  видами  об(єктів
можна погодитись, що ж до  вольового  об(єкта  правових  відносин,  то  воно
визначене спірне.

         Отже об(єкт правових відносин визнається не те, що  направлені  дії
сторін, а фактично їх волдя як об(кт дії з боку держави.

         Питання про об(єкт  право  розглядає  громадянське  право.  Правова
наука використовує термін «Об(єкт» ще в одному значенні. В цьому  разі  мова
іде про об(єкт, на який право може діяти.   Право  неопосередковане  дії  на
вольову поведінку    суб(єктів.   Отже  ____  діяльність  суб(єктів  служить
об(єктом правової дії.  Оскільки  суспільні  відносини  являються  наслідком
такої діяльності, то в кінцевому рахунку об(єктом  правової  дії  виступають
самі суспільні відносини.

         Коло можливих правових відносин  визначається  законом.   Об(єктами
правових відносин можуть бути:

           1.Матеріальні балга:

            а) засоби виробництва.

          2. Немайнові   особисті блага:

           а) життя;

           б) свобода.

Характерні для кримінально-процесуальних правових відносин

            3.Продукти харчової творчості:

            а) твори літератури;

            б) наукові твори.

Все, що являється наслідком інтелектуальної праці.

          4. Гроші та цінні папери:

           а) облігації;

           б) гроші.

          5. Наслідок поведінки суб(єктів:

           а) ремонт побутової техніки;

           б) будівництво будинку.




смотреть на рефераты похожие на "Правові відносини"