Естествознание

Природа Карпат




      Велика гірська система Карпат починається недалеко від Братіслави
   (Словаччина) і закінчується на південному сході поблизу Залізних воріт
   (Румунія). Довжина Карпат приблизно 1500 км. Дугою із трьох сторін
   оточують вони Середньоєвропейську низовину. У північно-західній частині
   їхня ширина становить 240 км, у південно-західній - 340, а в північно-
   східній, де розташовані українські Карпати, вона звужується до 100-120
   км.
      Залежно від розташування, біогеографічного районування та особливостей
   Карпати поділяються на Західні, Східні і Південні. Західні  -
   розташовані на території Словаччини, Чехії, Польщі і, частково,
   Угорщини, де й є найвища точка Карпат  - гора Герлах (2655 м). Південні
   -  меридіально розкинулися на території Румунії. Східні (за винятком
   Східних Бескидів, що у Словаччині та Польщі, а також Семиградських гір,
   що у Румунії) - на території України.
      Середня висота українських Карпат - 1000 м. На них припадає 10,3%
   площі усіх Карпат і 3,5% території України.Простягаються вони з
   північного заходу на південний схід майже на 280 км при середній ширині
   - 100 км. Найвища вершина - гора Говерла (2061 м). В межах України
   Карпати діляться на: зовнішні (Скибові), куди входять Бескиди, Горгани і
   Покутсько-Буковинські Карпати; центральні або Верховинські; внутрішні
   або Полонинсько-Чорногірські.
   Карпати належать до відносно молодих гірських систем. Вони з’явились в
   альпійській геологічній зоні в мезозойський період і переважно у
   кайнозойську єру (приблизно 50 міліонів років тому). Молода крейда і
   палеогенні відкладення, що містять деякі піщаники та глину, домінують в
   регіоні. В результаті їх ерозій була сформована скеляста область, яка
   називається “греготи”. Нова ера принесла з собою активізацію тектонічніх
   процесів в регіоні, що призвело до формування “скибових” Карпат.
         Україньські Карпати є центральною й найбільшою частиною західних
   Карпат.  Вониі починаються від перешійка на Лупківській горі на сході і
   закінчуються Бучецьким масивом в Румунії. Загальна довжина гірської
   системи є 240 км, 110 км з Півночі на Південь в своїй найширшій частині.
   Українські Карпати зростають за висотою з Північного заходу на Південний
   схід: г. Гусля (1405), г. Негровець (1712), г. Петрос (2020), г. Говерла
   (2061). Відповідно стають менш густими букові та смерекові ліси, і на
   найвищих гірських вершинах західних Карпат формують альпійські луги.
   Відносно вологості та опадів клімат трьох регіонів може бути
   охарактеризований так: напіввологій і теплий (прикарпатські рівнини -
   від 200 до 500 мм дощу і 9С середньорічна температура); вологий і
   прохолодний (Кобилецька поляна:400 – 600 м над рівнем моря, 1000 мм
   опадів та 6С  - середньорічні показники); дуже вологий і прохолодний (
   висота більш ніж 800 м, 1400 мм опадів та 3С -  сереьорічні показники).
      Хоч гори обжиті Гуцулами, Бойками та Лемками вже декілька століть, там
   все одно зберігається багато незайманих куточків природи. Найбільшими
   територіями, які знаходяться під охороною держави, є Карпатський
   національний заповідник, Синевірський національний заповідник та
   Стужицький національний парк. Гуцульский народ традиційно проживає в
   західній частні українських Карпат,тоді як лемки оселилися на
   територіях, які зараз належать Польщі.
      Частина карпатських гір  називається Бескідами. Це досить маленький
   регіон західной України і східної Польші, поділений між лемками та
   бойками. Після другої світової війни в 1947 році місцеві жителі (в
   більшості лемки та бойки) були вимушені мігрувати в інші регіони Польші
   і Бескід став пустельною зелею, повною покинутих сіл, зруйнованих церков
   та забутих цвинтарів. Тепер ситуація змінюється на краще, хоча й досі
   Бескіди залишаються одним із найменш розвинутих регіонів Польщі.

      Маючи унікальні і різноманітні рекреаційні ресурси, українські Карпати
   оцінюються спеціалістами як найперспективніший район для організації
   масового відпочинку та лікування населення. Для розвитку санаторно-
   курортного господарства сприятливі усі райони лісистих Карпат. За
   переконаннями фахівців Львівського держуніверситету імені Івана Франка,
   найперспективнішою є північно-східна частина, яка має всі можливості
   стати центром туризму і відпочинку світового рівня.



       Вперше назва Карпати згадана ще у другому столітті нашої ери римським
      письменником Клавдієм Птоломеєм.



                       Походження назви Карпати

        Одні дослідники вважають, що назва Карпати виникла із назви
  фракійського племені карпи, що проживало на території Передкарпаття у
  третьому - четвертому столітті нашої ери. Інші - що це слово має корені з
  доіндоєвропейського слова kar - камінь (кам'яні гори), і порівнюють його
  з такими топонімами, як Каринтія (південна область Австрії), острів
  Карпатос у Критському морі та Крас (вапнякове море у Словенії).
        Є ще й інша думка вчених, за якою назва цих гір випливає із
  слов'янських термінів "хрб", "харабат" - хребет. У літературі цей термін
  зустрічається ще у батька історії та географії Геродота у назві однієї з
  лівих приток Дунаю - Karpis. Вважається, що ця притока отримала свою
  назву від гір, в яких брала початок. Однак людська пам'ять зберегла
  багато легенд, переказів, казок та оповідок про виникнення назви Карпат.
  Ось одна із них.


                         Легенда про Силуна і Карпа


         У старі прадавні часи, коли на нашій землі жили люди-велети, що
   головою сягали до хмар, на цьому місці була велика рівнина, пишно
   встелена квітами і помережана чистими синіми потічками. Її володарем був
   Силун, який мав безліч різної худоби та добра, жив у величезному палаці
   із білого мармуру і спав у золотій колисці, засланій дорогими килимами.
   З ранку і до ночі важко працювали на нього слуги. Однак ніхто не
   наважувався покинути володіння газди та йти на пошуки нової роботи.
         Відслужив у нього тринадцять років і один хлопець на ім'я Карпо-
   Дніпровський, бо прийшов сюди у пошуках шматка хліба з берегів Дніпра.
   Усі слуги його дуже любили за працьовитість, чесність і справедливість.
   Коли ж Карпові виповнилося двадцять років, вирішив він повернутися
   додому. Вважаючи, що за роки важкої праці він дещо заробив у володаря і
   той належно оцінить його службу, хлопець почав шукати нагоди
   порозмовляти про це із Силуном. І ось, однієї ночі, коли той обходив
   своє газдівство, Карпо й наважився на розмову:
   - Довго у вас я прослужив чесно і віддано. Тепер же маю намір
   повернутися до рідної домівки і хотів би просити платню за свою службу.
   Силун подумав, що слуга жартує, адже ніхто ще із ним так раніше не
   говорив. Але Карпо повторив свої слова. І це не на жарт розлютило
   Силуна, і він сказав:
   - Я знаю, куди мої слуги повинні ходити і що робити. І ти від мене
   нікуди не підеш.
   Коли ж хлопець і втретє повторив свою вимогу, що було, на думку
   господаря, надзвичайною зневагою, якої пробачити ніяк не можна, Силун
   вигукнув:
   - Тільки під землю тебе відпущу!
         І, схопивши Карпа дужими руками, вдарив ним об землю, аж утворилась
   велика яма. Підвівся парубок на ноги, ніби нічого й не сталось, відчувши
   лише приплив небувалої сили, схопив Силуна і так вдарив ним об землю, що
   та розкололась та поглинула грізного газду. І як не намагався той
   вибратися на поверхню (бився головою й кулаками об земну кору, тиснув
   плечима та руками, копав ногами), земля не відчинялася. Зате від цих
   старань колишнього володаря на ще недавній рівнині почали утворюватися
   горби. І чим більше ударів робив під землею Силун, тим вищими виростали
   гори. Кажуть, що й донині він ще живий під землею, але дуже постарів і
   не має колишньої сили, щоб дуже битись, однак не втратив надії вирватись
   на поверхню. А люди на честь Карпа назвали гори, що постали, Карпатами.


смотреть на рефераты похожие на "Природа Карпат"