Искусство и культура

Львівський музей українського мистецтва


                    Львівський державний коледж харчової
                          і переробної промисловості



                                   Реферат

                                  на тему:
                  «Львівський музей українського мистецтва»



                                                     Виконала ст. гр. ХМК-3С
                                                           Патляковська І.І.



                                 Львів 2000



    Львівський музей українського  мистецтва  –  це  зібрання  творів
українського  образотворчого  та   декоративно-ужиткового   мистецтва.
Мистецтво XIX – поч. ХХ ст. представлено творчістю митців:  Володимира
Гнатюка , Станіслава Людкевича , Філарета Колеси ,  Василя  Щурата  та
інших. Першим його директором був  відомий  вчений  Іларіон  Семенович
Свєнціцький. У перші роки  існування  музей  обмежив  свою  діяльність
збиранням і вивченням  стародавнього  мистецтва  ,  і  лише  згодом  ,
завдяки зусиллям ентузіастів , його зацікавлення розширились.
     У 1913 році Національний музей був відкритий для публічного відві-

дування. Він розмістився в просторих залах  придбаного  будинку  ,  де
знаходиться й тепер.Відтоді музей стає відомим у Західній Україні та
за її межами , встановлює тісні взаємини з іншими музеями , зокрема
Києва , Москви , Петербурга.Сюди ввійшли полотна , подаровані , зок-
рема , визначними діячами російської культури О.Шахматовим , О.Со-
болєвим , В.Васнецовим , твори народного мистецтва та українських
митців-професіоналів.
  Тепер у музеї зібрані цінні колекції творів стародавнього  мистецтва
,
мистецтва , мистецтва ХІХ- початку ХХ ст. , українських радянських
професійних та народних художників. У фондах стародавнього мистецт-
ва є памятки ХІІ-ХІV ст. – бронзові ікони , фрагменти декоративного
різблення по каменю тощо , що репрезентують мистецтво доби Київсь-
кої Русі.
   Зібрання  ікон   –   одне   з   найкращих   і   найцінніших   на
Україні.Експозиція
музею дає доволі повне уявлення про шляхи розвитку українського іко-

нописного малярства ХІV-ХVІІІ ст. Бурхливий розвиток українського
мистецтва ХVІІ ст.  зумовлений  боротьбою  українського  народу  за
соціальне й національне визволення та воз’єднання України з Росією,
широко ілюструє чимала збірка творів тогочасного малярства.Особливо
цінні твори двох найвизначніших митців – Йова Кондзелевича ( автора
славнозвісного   Богородчанського    іконостаса    )    та    Івана
Рутковича.Обидва
художники залишили нам прекрасні твори , в  основу  яких  покладені
вже не абстрактні уявлення про потойбічний світ , а глибоке  знання
життя , вивчення натури.
   Серед живопису ХVІІІ ст. слід згадати цікаву колекцію  портретів
майст-
рів О. Білявського , І.Барановського та Л. Долинського , вихованців
ху-
дожніх академій Рима й Відня.
   Чимала кількість творів декоративної різьби ХVІІ-ХVІІІ  ст.  дає
змогу
простежити розвиток цієї галузі українського мистецтва.
Не дуже велика збірка старовинної скульптури має зразки кам’яної  і
де-
рев’яної скульптури.
   Про блискучий розвиток   книжкової  мініатюри   та  орнаменту  ,
високий художній  рівень  оформлення  книжок  на  Україні  свідчить
колекція рукописів    XIV-XVIII  ст. і зібрання перших  стародруків
, з-поміж яких московський ”Апостол”(1564) та львівський  “Апостол”
(1573-1574)  І.Федорова. Багату експозицію стародавнього  мистецтва
доповнюють окремі  колекції   гравюр  та  гаптувань  XV-XVIII  ст.,
металевий посуд  та інші зразки  прикладного  мистецтва,  що  мають
велику  пізнавальну та історичну цінність.  Значне  місце  в  музеї
посідають роботи  українських  художників  XIX-XX  ст.  ,  головним
чином західноукраїнських. Це дає змогу  глибоко вивчити   своєрідні
риси та особливості західноукраїнського  мистецтва, познайомитися з
течіями  та  напрямками  ,  зумовленими  специфікою  політичного  й
культурного життя українського  народу під владою Австро-Угорщини ,
а пізніше – панської Польщі.
  Серед  мистецьких  творів   цього  періоду   особливо   цінні   “
Автопортрет”
Т.Шевченка  роботи  часів  заслання  ,  його  ж  гравюри  з  картин
К.Брюллова
і Рембрандта , а також кілька картин К. Трутовського (  “Дівчина  з
снопа-
ми” , “Побачення” ).Широко представлена творчість митців , що працю-

вали  на  західних  землях  України  в  ІІ  пол.ХІХ  ст.,   зокрема
К.Устияновича   і   Т.Копистинського   –   піонерів   реалізму    в
західноукраїнському живописі.З
творів К. Устияновича найліпші “ Т.Шевченко на засланні” , “Гуцул”.
Кілька  картин  ілюструють  творчість   видатного   портретиста   ,
пейзажиста
та майстра жанрової картини І.Романчука ( “ З дороги” ,  “  Лісовий
крає-
вид” ).
  У збірках музею є твори українських художників В.Орловського ,
К. Крижицького , П. Левченка , М.Ткаченка , С.Васильківського ,  М.
Пимоненка  ,  вихованців   Петербурзької   Академії   мистецтв   та
Московського училища живопису , скульптури і архітектури.
  Кінець ХІХ-початок ХХ ст.- етап дальшого розвитку українського об-

разотворчого  мистецтва  на  шляху  до  реалізму  ,  народності   й
демократиз-
му  –  репрезентований  творами   О.Мурашка   ,   Ф.Красицького   ,
Й.Куриласа,
І.Труша , О.Кульчицької та інших.З  творів  Ф.Красицького  в  музеї
експо-
нується найпопулярніша його картина – “Гість із Запоріжжя”.
  Дуже цікава велика колекція творів І. Труша , видатного художника-
реа-
ліста.Краєвиди та етюди  ,  портрети  ,  картини  побутового  жанру
характе-
ризують  його  як  талановитого  ,  своєрідного   майстра.В   музеї
експонують-
ся “Портрет Лесі Українки” , “Захід сонця  в  лісі”  ,  “Дніпро”  ,
“Самітня сосна” , “Автопортрет”. Широко й різноманітно представлено
творчість
О.Кульчицікої в галузі графіки , живопису і прикладного мистецтва.
  З невеликого зібрання О.  Новаківського  ,  засновника  художньої
школи у
Львові , слід згадати роботи “Діти” , “Автопортрет” , “Пробудження”
,
“Натюрморт” , що  дають  уявлення  про  небуденний  талант  їхнього
автора.
М.Івасюк – майстер історичного , батального та  побутового  жанрів-
представлений картинами “В”їзд Б.Хмельницького до Києва” , “Мати” ,
“Біля криниці”  ,  “Автопортрет”.  Цікаві  також  твори  популярних
українсь-
ких художників Й.Куриласа ( “Бабуся” ,  “Бідна  жінка”  ,  “Портрет
дружи-
ни” , “На Гуцульщині” ) та А. Манастирського ( “Запорожець” ,  “Два
приятелі”   ,   “Паламар”   ).Обидва   вони   типові   послідовники
реалістичного мистецтва  ,  що  переборювало  на  Західній  Україні
всілякі формалістичні
течії.
   Експозиція  відділу  давнього  українського  мистецтва   охоплює
великий
відтінок часу – з ХІ по ХVІІІ ст. В її  основі  –  багата  колекція
творів деко-
ративного  мистецтва  (  метал  ,  різьба  по  каменю  і  дереву  ,
гаптування ) ,
малярства , графіки , скульптури. У силу історичних  умов  колекцію
відді-
лу складають в основному твори , що походять із  західних  областей
Ук-
раїни. Проте вони дають уявлення про основні  напрями  ,  течії  та
етапи
розвитку українського мистецтва цього періоду в цілому.
  Експозицію відділу відкривають  знайдені  під  час  археологічних
розко-
пок зразки ужиткового мистецтва Київської Русі та Галицько-Волинсь-
кого  князівства.  Твори  давнього  станкового  чи  монументального
малярст-
ва західноукраїнських земель до наших днів не збереглися.  Про  них
мож-
на судити лише на підставі скупих даних книжкової мініатюри , литих
бронзових чи різьблених з каменю іконок. Деяке уявлення  про  стиль
та
іконографічно-композиційні особливості цих видів давнього мистецтва
дають представлені  в  експозиції  мініатюрні  ікони:  різьблені  з
каменю -
“Микола” з Крилоса (ХІІ ст.) , “Спас” із Звенигорода  (ХІІІ  –  ХІV
ст.) ;
литі  бронзові  –  “Спас  на  престолі”  з  Поморян  (ХІ   ст.)   ,
“Благовіщення” з
Жукова (ХІІІ – ХІV ст.)
   Дві ікони представляють мистецтво  ХІV  ст.Від  того  сповненого
триво-
гою і трагізмом часу  ,  коли  постійно  повторювалися  спустошливі
татарсь-
кі набіги і не припинялися напади польсько-литовських та  угорських
фео-
далів , до наших днів дійшло дуже мало пам’яток культури.Серед  них
од-
не з чільних місць займає ікона “Юрій Змієборець”  із  Станилі.  Її
лаконіч-
на , площинно потрактована , скупа на кольори композиція символічно
передає боротьбу добра зі злом , правди з  кривдою.Кінцем  ХІV  ст.
датується монументальна ікона “Преображення” з Бусовиська.
  Значно ширше представлене в експозиції малярство ХV ст.  ,  якому
при-
таманні бережне дотримання давніх іконографічних канонів і стилю  ,
під-
несеність   художнього    образу    ,    витонченість    кольорових
поєднань.Видат-
ною  пам”яткою  цього  періоду  є  ікона   “Архангел   Гавриїл”   з
Дальови.Вона
привертає увагу вишуканістю колористичного рішення , досконалою ком-

позицією.
    Другою половиною ХV – початком ХVІ ст. датуються ікони “Панток-
ратор” з Милика , “Архістратиг Михаїл з діяннями” та “Цар Давид”  з
Да-
льови , “Микола” із Здвиження , “Василій і Петро” з Лисятич.Вони ви-

діляються насиченістю кольорів , чіткою графічною виразністю основи
,
деяким захопленням декором.В останніх двох  іконах  наявні  готичні
еле-
менти.
   Розвиток мистецтва ХVІ ст. проходив  під  впливом  гуманістичних
ідей
та мистецької культури Ренесансу.Цьому  сприяли  широкі  міжнародні
торговельні  та  культурні  зв”язки  ,  пробуджене  самоусвідомлене
почуття
людської гідності.
   До класичних зразків українського  малярства  ХVІ  ст.  належить
викона-
на у мажорних кольорах ікона “Різдво Христове” з Трушевичів. Чимала
колекція  творів  живопису  ,  декоративної  різьби  ,  старовинної
скульптури,
книжкової мініатюри широко ілюструє бурхливий розвиток українського
мистецтва ХVІІ – ХVІІІ ст.  ,  обумовлений  боротьбою  українського
наро-
ду за соціальне і національне визволення та воз”єднання  України  з
Росі-
єю , поширенням гуманістичних та демократичних ідей.
    Від  іконописних  сюжетів  художники  ХVІІ  ст.  переходять  до
реального
відтворення образів та  навколишньої  дійсності.  Канонічні  сюжети
вони
починають трактувати як  світські  жанрові  сцени  ,  канонізованим
образам
надають рис  живої  людини  ,  з  цікавістю  передають  її  реальне
оточення ,
предмети  побуту  ,  життєві  ситуації.  Художники  знайомляться  з
анатомією
людського тіла , намагаються об’ємно трактувати форму  предметів  ,
ово-
лодівають таємницями лінійної перспективи та  передачі  простору  ,
почи-
нають застосовувати олійну техніку , що набагато розширювало можли-
вості   зображувальних   засобів.При   цьому   використовуються   і
традиційні  прийоми  ,  особливо  декоративного  характеру.Великого
розвитку набуває
світський живопис , зокрема портрет.
     Яскраву  сторінку  в  історії  українського  мистецтва  займає
творчість на-
родних  художників  ,  які  зображали  своїх  сучасників  ,  відомі
історичні по-
дії або просто звичайні  життєві  сцени.В  лаконічній  ,  але  дуже
виразній
формі , з певною професійною майстерністю , поєднаною  з  наївністю
об-
разу , вони створювали надзвичайно  оригінальні  мистецькі  твори.У
ХVІІІ
ст. на сході України великої популярності набуває картина з козаком
Мамаєм , який уособлював народного визволителя.Відбиття у народній
творчості  знайшов  і  гайдамацький  рух  (   зображення   ватажків
повстання
Івана Гонти , Хоми – осаула житомирського ).У другій половині ХVІІІ
ст.
спостерігається інтерес до образу простої людини  ,  селянина.Таким
зраз-
ком народної картини кінця ХVІІІ ст. є “Відпочинок  орача”.Виконана
в
плані наївного реалізму , вона з любов’ю і теплотою відтворює образ
се-
лянина-трудівника.
   В експозиції відділу широко представлено художнє оформлення руко-

писної та друкованої книги ХІV – XVIII  ст.  У  книжних  мініатюрах
знайш-
ли  продовження  мистецькі  традиції  Київської  Русі  і  Галицько-
Волинсько-
го князівства.
  Цікавою пам”яткою кінця ХV ст.  є  “Євангеліє”  з  Галича  ,  яке
відзна-
чається прекрасним каліграфічним почерком майстра та елементами на-
родної творчості в мініатюрах.
    Важливий  розділ  в  експозиції   давнього   мистецтва   займає
скульптура.
Відкриває його декоративне різьблення  по  каменю  часів  Галиціко-
Волин-
ського князівства ( фрагменти архітектурного декору з Крилоса  )  і
вико-
нана з каменю голова юнака у княжій шапці  з  Унева  (  ХV  ст.)  –
найдавні-
ший зразок скульптурного зображення в колекції музею.Про монумен-
тальний , дещо узагальнений стиль скульптури ХVІ ст. дають уявлення

невелика фігурка жіночої постаті  у  мантії  та  суцільно  золочена
постать у
царській короні.
  Чимала кількість зразків декоративної різьби по дереву ХVII-XVIII
ст.
дає  змогу  простежити  розвиток   і   цієї   галузі   українського
мистецтва.Ран-
ній період представляють царські врата  (XVII  ст.)  з  Новоселиці.
Застосо-
вана  у  них  плоска  й  ажурна   різьба   виконана   в   традиціях
Ренесансу.Про
мистецький рівень різьблення кінця XVII ст. дає уявлення вівтарик
(1696) із Загоровського монастиря на Волині.  В  основу  композиції
його
ажурної золоченої різьби покладено поширений на той час декоративно-

символічний мотив – виноградну лозу. Приблизно тим же часом , що й
вівтарик , датується  різьблений  з  суцільного  пня  свічник.XVIII
ст.предс-
тавляють царські врата (1716 ) з  Могильниці  і  врата  (  середина
XVIII ст.)
із Станіславщини ( тепер Івано-Франківська область ).
   У XVI – XVIII ст. на Україні значного розвитку  набуває  художня
оброб-
ка металу. Одним з відомих її центрів був  Львів.  В  експозиції  в
основному
представлені  зразки  техніки  карбування  ,  у   яких   традиційні
іконографічні
зображення поєднуються з орнаментальними мотивами.
  Музейна колекція малярства , графіки й скульптури ХІХ  –  початку
ХХ ст. представляє творчість  майже  всіх  видатних  митців  ,  які
працювали
тоді на  українських  землях.Побудована  за  історико-хронологічним
прин-
ципом , вона дає досить повне  уявлення  про  українське  мистецтво
цього
періоду , розкриває ті зміни , які залежно від  історико-політичних
та со-
ціально-економічних умов відбувалися в процесі його розвитку.
   Одночасно колекція яскраво виявляє тісний  зв’язок  українського
мис-
тецтва та мистецтва інших народів.
   В силу історичних умов в експозиції відділу  ширше  представлені
твори  західноукраїнських  художників.Це  дає  можливість  докладно
вивчити
своєрідні риси та особливості мистецтва західних земель  України  ,
озна-
йомитися з художніми течіями , напрямками , зумовленими специфікою
суспільного і культурного життя українського народу , що  перебував
під
владою Австро-Угорщини , а пізніше – буржуазної Польщі.
    Складні суспільно-політичні процеси ХІХ – початку ХХ ст. значно
вплинули на  розвиток  мистецтва  ,  на  його  ідейну  та  стильову
еволюцію.
Під впливом визвольного та революційного руху , демократичних  ідей
в
українському мистецтві першої половини ХІХ ст. посилюється боротьба
за реалізм. Ця тенденція найбільше проявилася у  мистецтві  східних
земель України.
   Уже в першій половині минулого століття в українському малярстві
чіт-
ко окреслюються окремі його жанри – побутовий , історичний , пейзаж-

ний.У нову фазу розвитку вступив поширений раніше портретний жанр,
який  остаточно  пориває  з  іконописними  традиціями  і   повністю
спираєть-
ся на реалістичні живописні засади.
  Серед унікальних колекцій музею особливе  місце  займає  зібрання
творів народного мистецтва. Експозицію відділу ,  яка  розміщена  у
трьох залах ,
складають   рідкісні   зразки   народного   мистецтва.Тут    широко
предсталені
художня кераміка , різьба по  дереву  ,  ткацтво  ,  килимарство  ,
вишивка ,
художня обробка металу , скло  ,  настінний  та  писанковий  розпис
тощо.
Весь цей матеріал не тільки  демонструє  багатогранність  художньої
твор-
чості народу , розкриває її суть , а й  дає  можливість  відтворити
історичну
картину розвитку народного мистецтва.
   Відкривають експозицію відділу зразки найдавнішого народного мис-

тецтва.Саме до них належить виставлений тут глиняний посуд , який
знайдено під  час  археологічних  розкопок  на  території  західних
областей
України. Він свідчить про те , що вироби з глини були  поширені  на
цих
Землях ще в епоху неоліту.
   Велика колекція керамічних виробів представляє майже всі основні
центри гончарного виробництва , що існували на Україні протягом
XVIII – XX ст. Тут  і  розписані  глечики  ,  горщики  та  миски  з
Київщини ,
і вироби тиквовидної форми  з  Галичини  та  Поділля  ,  і  яскраво
розмальо-
вані  іграшки  з  Бойківщини   й   Волині.Серед   них   виділяються
оригінальніс-
тю витвори народних умільців Прикарпаття і Підкарпаття.
     Окремий розділ в експозиції відділу складають  твори  народних
різьбя-
рів. Віддавна на Україні різьба по дереву широко  використовувалася
в ар-
хітектурі. Передаючи з покоління  в  покоління  художні  навички  ,
народні  майстри  ,  імена  яких  здебільшого  залишилися  для  нас
невідомими , збері-
гали й  збагачували  національні  традиції  самобутньої  дерев”яної
пластики.
Їх вироби , що витримали випробування часом , і  сьогодні  вражають
гля-
дача гармонією і благородством.
   Протягом багатьох століть Україна славилась і таким  ремеслом  ,
як ху-
дожня обробка кістки. Про високий рівень цього виду народного мис-
тецтва свідчить невелика колекція порохівниць з рогу ( XVII  –  XIX
ст.)
роботи київських , волинських та гуцульських умільців.
   Музей і далі зростає. Добудовуються  приміщення  ,  розширюються
екс-
позиційні  та  фондові  площі  ,   створюються   нові   філіали   ,
збагачуються
колекції.



              ВИКОРИСТАНА    ЛІТЕРАТУРА

1.Скарби музеїв України “ Львівський музей українського мистецтва”.

2.В.Е.Арофікін “ Львівський музей українського мистецтва”.



                        МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ  УКРАЇНИ


                        Львівський  Державний Коледж


                   Харчової та  Переробної  промисловості



                               Р Е Ф Е Р А  Т

           НА ТЕМУ :   “ ЛЬВІВСЬКИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВА”



            Виконала ст.гр ХМК-3с


            Патляковська І.І.


                                      ЛЬВІВ - 2000


смотреть на рефераты похожие на "Львівський музей українського мистецтва "